Бертріс Смолл - Любов дика та прекрасна

Адам пообіцяв Фіоні, що вона ввійде до двору Джеймі, і ти не можеш позбавити мене цього!

Сказавши це, вона підострожила Бану й помчала вниз, у пурпурову долину.

Граф Ґленкірка стиснув острогами й свого коня і чвалом поскакав за своєю вродливою норовливою дружиною.

Частина II

Король

Розділ 14

Шостий король Шотландії Джеймс Стюарт споглядав танець придворних, напівлежачи на своєму троні. Він особливо уважно спостерігав за однією леді — графинею Ґленкірка Катріоною Леслі. Її партнером був далекий родич короля Патрик Леслі, граф Ґленкірка. Катріона Леслі була найвродливіша жінка при Джеймсовому дворі. Вона також мала славу найдоброчеснішої. Це була прикрість, бо король жадав її. А Джеймс Стюарт так чи інак завжди мав те, чого хотів.

Джеймс Стюарт не знав своєї матері, яка кинула його, коли втекла до Англії. Його виховувала зграйка аристократів-протестантів, які ворогували між собою та для яких він був лише іграшка, щоб задовольняти власні амбіції. Вони були впевнені, що завдяки їм він зненавидів свою матір. Одначе тут їх перехитрила його старенька няня.

Няня обожнювала Марі Стюарт, і коли Джеймсів гувернер говорив уїдливо про нещасну ув’язнену королеву, няня заперечувала його слова, розповідаючи свою власну версію того, що сталося. Дитині вдавалося жити цілком спокійно, адже її розповіді більше скидалися на правду, ніж історії гувернера. Хлопчик розпитував стареньку про справи своєї матері й у відповідь чув лише, що жінки бувають слабкими, коли йдеться про чоловіків. Він не розумів цього, доки йому не зрівнялося чотирнадцять.

Юний король давно вже подолав вік, коли йому потрібна була няня, проте вона залишилася з ним і дбала про його спокій. Джеймсові опікуни розуміли, що тримати стару няню дешевше, ніж наймати зграйки покоївок.

Няня помічала, що цікавість юнака з приїздом із Франції Есме Стюарта, сера Д'Обіні, почала схилятися в небезпечному напрямку. На щастя, Есме Стюарт виявився просто амбітним, а няня забезпечила своєму хлопчикові хороший початок сексуального життя, познайомивши його з гарненькою вмілою та здоровою молодою повією.

Повію звали Бетті, і вона мала честь відкрити своєму молодому королеві мистецтво кохання. Він виявився чудовим учнем.

Належачи до старої церкви, Бетті тішилася, коли спостерігала за тими побожними лицемірами суворої та холодної нової церкви. У неділю вранці ці чоловіки читали проповіді про гріхи плоті, а надвечір приходили в масках до її дверей.

Джеймсові теж подобалося перехитровувати своїх опікунів. Король був Стюартом за лініями обох своїх покійних батьків, а Стюарти були вельми чуттєві. Він відкрив для себе світ насолод і зрозумів нянині слова про слабкість жінок до чоловіків. Йому подобалися жінки.

Джеймсові Стюарту було двадцять три роки, і він був король. Завтра Стюарт мав за дорученням заочно побратися з данською принцесою, вродливою блакитноокою білявкою на ім’я Анна. Однак залишалося чекати ще кілька тижнів, доки він зустрінеться зі своєю шістнадцятирічною нареченою й розпочнеться їхнє подружнє життя. «Якщо вже довелося заочно одружитися, — міркував Джеймс, — то добре було б так само провести й першу шлюбну ніч».

Ця думка йому подобалася, але жодна повія не змогла б замінити його цнотливу королеву-наречену. Це було б не те. Негоже було б і заходити в зносини з ніжною юнкою. Його погляд знову впав на Катріону Леслі, що сміялася до свого чоловіка. Так! Найдоброчесніша жінка при дворі могла б стати доречною підміною.

Проте все було не так просто. Він уже двічі підходив до Катріони. Уперше вона подумала, що він жартує, і, піддражнюючи, нагадала йому, що вона старша за нього. Удруге, зрозумівши, що в Джеймса серйозні наміри, графиня м’яко натякнула на свої шлюбні обіцянки. Вона рішуче намірялася дотримувати їх. Адже кохає свого чоловіка й не хоче осоромити його ім’я.

Інший вклонився б і шляхетно відійшов. Але Джеймс Стюарт був не з таких чоловіків. Звичайно, він розумів, що може піти до Патрика Леслі й сказати йому, що хоче його дружину. На його кузена, голову найменшої, проте найбагатшої гілки Леслі, можна було покластися: він зробив би все як слід, заплющив би очі на те, як король розважався б із його дружиною. Однак Джеймсові подобався його старший кузен, і він не бачив потреби засмучувати його. Граф Ґленкірк був страшенно гордий чоловік. Якщо король хотів його дружину, йому довелося б поступитися, але він ніколи вже не був би насправді щасливий із Кат.

А якщо прибрати з дороги Патрика Леслі, доведеться поступитися Катріоні. Усе може відбутися таємно, щоб не завдати шкоди ані репутації жінки, ані самолюбству її чоловіка. Але це має відбутися. Джеймс хотів відчути той смак, що непохитно вабив Патрика Леслі от уже дев’ять років. І він мав його відчути.

Танець скінчився, і придворні, розпашілі від зусиль, жадібно пили охолоджене вино з келихів, що принесли слуги. Джеймс легко походжав серед них, розмовляючи та сміючись. Урешті-решт він наблизився до Леслі.

— Кузени! — Він поцілував Кат в обидві щоки.

— Отож, Джеймі, завтра ти одружишся, — сказав граф Ґленкірка.

— Так, Патрику. Хоча краще б вона була тут, а не в Данії.

— Потерпи, парубче. Вона буде тут — не встигнеш і оком змигнути, а потім настане час, коли ти мріятимеш, щоб вона знов опинилася в Данії!

Вони всі засміялися, і Джеймс запитав:

— Ви з Кат будете моїми гостями, залишитеся тут на свята? Я знаю, що у вас є будинок у місті, але я хотів би, щоб моя сім’я була зі мною. Навіть Босвелл повернув собі мою прихильність.

— Що ж, дякую тобі, Джеймі, — усміхнувся Патрик. — Для нас це буде справжня честь, еге, люба?

— Так, сер, — докинула Кат. — Ми щиро вдячні за вашу доброту.

Джеймс рушив далі із затаєною радістю. Тепер вона з ним під одним дахом!

Наступного дня дуже урочисто відсвяткували весілля короля з принцесою Данії Анною. Того вечора граф Ґленкірк поїхав до абатства Мелроуз у пильній справі. Його графиня після чудового вечора з бенкетом і танцями пішла до своєї кімнати.

Еллен допомогла їй роздягнутися, графиня ступила в невелику ванну, і служниця, розтираючи господинине тіло губкою, допомогла їй помитися теплою ароматною водою. Обсушена й напудрена, вона підняла руки, щоб Еллен натягла на неї шовкову сорочку кольору морської хвилі. Піднімаючись у ліжко, Кат веліла Еллен підгребти жарини до вогню й побажала їй доброї ночі.

Графиня відкинулася на пухкі подушки. Її велике ліжко без Ґленкірка здавалося ще більшим. За всі дев’ять років їхнього шлюбу вони рідко розлучались, і їй не подобалося залишатися без