Julia Shperova - Тифон, Julia Shperova

Елінор замовкла на мить, глибоко вдихнула, а потім кивнула.

- Ось що ти приховував. Але ти ж розумієш, наскільки це небезпечно, Джеймсе?

- Розумію, - відповів він, напружено дивлячись їй у вічі. - Але іншого виходу може не бути.

Елінор похитала головою.

- Хейз мав би краще тримати язика за зубами і не вчити тебе таких речей.

Джеймс стис губи, відчуваючи, як дратівливість наростає.

- А я просто не розумію...

- Зато я розумію, - перебила вона. - Ти не єдиний, хто ризикує всім, навіть життям. Хейз уже втратив майже всю свою родину. У нього залишилася лише дочка, і навіть попри це він все одно на нашому боці.

Джеймс пробурмотів у відповідь:

- То нехай сховає її, як хотіли сховати мене!

Її очі блиснули гнівом:

- Думаєш, він ще не зробив цього? Арлен поїхала ще влітку. Хейз навіть не каже, куди. І хоч він нам довіряє і робить усе, що може, у нього все ще є, що втрачати. У кожного з нас є. Тому так, ми повинні бути обережними, і ми будемо обережними!

Джеймс мовчав, не знаючи, що відповісти. Настала коротка пауза, перш ніж він струснув головою і вказав підборіддям у бік зали, з якої щойно виходили гості Ради.

- То ти щось почула? Чому вони тут? Ці вампіри.

Елінор, вже спокійніша, відповіла без вагань:

- Ми мали рацію. Вони прийшли домовлятися. Ніхто не хоче бути поза законом.

- Тобто?

- Їм набридло ховатися, жити на межі, харчуватися тим, що доведеться. Це виснажує.

Джеймс задумливо кивнув, переводячи погляд на делегацію вампірів, які зникали з поля зору.

- Тобто їм заборонено... харчуватися? Ну, ти знаєш... так, як вони зазвичай харчуються?

Елінор ледве стрималася, щоб не закотити очі. У той момент вона дуже нагадала йому її зведеного брата Френсіса, і Джеймс мимоволі посміхнувся.

- Так, кров'ю. Ти все правильно зрозумів. А ще вони вміють... - вона вказала на свої вуха і одними губами вимовила: «підслуховувати».

В цей момент вампіри остаточно зникли за дверима. Елінор глянула на нього і сказала:

- Ходімо звідси.

Джеймс не став сперечатися і пішов за нею до іншого виходу. Він навіть не побачив, як Генрі Гемптон, перш ніж покинути будівлю, глибоко вдихнув повітря.

Елінор продовжила розповідь, коли вони сіли в машину. Цього разу Джеймс поступився місцем водія. Дівчина влаштувалася за кермом так впевнено, ніби водила цю автівку все життя, і вже за мить вони їхали додому.

Джеймс сподівався, що швидко засне, виснажений подіями ночі. Але сон не приходив. Голова була переповнена думками, і він занурився в них, поки не почув голос Елінор:

- Уявляєш, як їм було непросто прийти сюди, щоб це визнати?

- Чому ж ні? Уявляю. Хімери теж поза законом, - невесело відповів Джеймс, потираючи очі.

- Вас поки що всього двоє, наскільки нам відомо, і ти, до того ж, під захистом Ради. А вампірів по світу досить багато, хоча вони й у глибокому підпіллі. Нова Європейська Рада - їхній шанс на нормальне життя.

Джеймс опустив підборіддя на груди, відчуваючи тягар власного становища. Він теж був забороненою частиною ще більш забороненого світу. Але слова Елінор змусили його задуматися про інше.

- І багато є тих, хто не в ладах із Радою?

- Не дуже, зазвичай вони, тобто ми, намагаємося уникати конфліктів. Але є ті, хто прогнівив Хранителів своїми діями.

Джеймс повернув голову до неї, відчуваючи, як з глибин піднімається щось тривожне.

- Наприклад?

Елінор знизала плечима:

- Мисливці, наприклад. Колись вони були частиною Магічної Ради. А потім вирішили, що Рада - це пережиток минулого, і почали вбивати всіх без розбору, чим рознесли хаос у нашому світі. Чи денні перевертні... Візьми Лероя - перший денний перевертень у наших лавах. До його появи про таких взагалі воліли не згадувати.

- І все через те повстання? Коли змістили Бартона?

- Не тільки. На магах віками трималася влада, і вони завжди знаходили привід, щоб не довіряти її іншим. А те повстання стало останньою краплею. Тоді перевертні захотіли одноосібної влади - і отримали бунт. Денні - природжені метаморфи, вони змінюють тіло, як заманеться, і мають перевагу в бою. Коли Теренса Бартона, колишнього Голову, звинуватили в змові з ними, йому дісталося по повній. Хоча прямих доказів і не знайшли. То був страшний час: кожен день нові жертви. Тоді й востаннє ми бачили фей та темних магів теж.

- Феї, темні маги... треба ж, - задумливо сказав Джеймс.

- Так. Тож ваші хімерні штучки нікого вже й не лякають. Хоча, мушу зізнатися, про вас ми знаємо занадто мало. Можливо, ми просто шукаємо не там?

- Можливо, - відгукнувся він.

Джеймс чекав, що Елінор продовжить, але вона мовчала.