Julia Shperova - Тифон, Julia Shperova

- Томе, що в нас є нового по допиту цієї Ракоці? І чи є щось по біглянці?

Друїду нема чого було доповісти.

- Янна Ракоці мовчить. Ані сліду Мілісенти Коултон, ані сліду Ачерімо. Ми досі не знаємо звідки чекати на наступний удар. Не знаємо взагалі, хто стоїть за цими нападами і чи чекати на нові. 

- Може краще скажеш, що нам відомо, - ядуче відмітив Халден, як завжди закутаний в вельветовий костюм трійку, але друїд невимушено продовжував, не зважаючи на чарівника. 

- Наше головне припущення полягає в тому, що їм чогось не вистачає для того, щоб відновити спроби виловити хімеру. Інакше, вони були б вже тут. За літо ми перевірили всі зачіпки, що змогли знайти. Слід обірвався на східному узбережжі континенту - і більше нічого й не приніс. 

- Вона ж не вплавь втікла з Америки! - не витримав Халден. Старий Каліхор тільки кивнув на те.

- Слушно. Ми перевірили все плавзасоби, що виходили приблизно у той час по всьому східному узбережжю. Від Портленду до Джексонвіля. 

- Канада?

- Ми думали над цим, але все ж дійшли згоди, що це б тільки затримало її. Ні, вона дісталася узбережжя й сіла на перший ліпший корабель.

- Його знайшли?

- Так. Серед всіх перевірених суден тільки з трьома було не все ладно. Одне захопили пирати біля Маракешу. Друге знайшлося у поліцейських доках - контрабанда. А ось третє. Третє за записами успішно прибуло до порту Марсала на Мальті, успішно покинуло порт. І пропало. Його більше ніхто не бачив. 

- То ви знайшли його? - нетерпляче запитав Голова. Він з досадою провів рукою по заплетеній бороді, потім махнув жестом, наказуючи оновити випивку для всіх присутніх.

- Так, на дні Іонічного моря, ближче до Греції. Але там пусто. Жодного тіла на борту. Ні команди, ні пасажирів, нікого.

- Тож це могла б бути вона. 

- Могла б. Цілком. І це поки що наша найкраща зачіпка. Але прочісувати всі Балкани це…безглуздо. 

Голова, наподив, з цією думкою погодився. Мартіну здалося, що дуже легко - той навіть зітхнув з полегшенням.

- Добре, це вже щось. Продовжуйте допит, Томе. А щодо корабля…

Голова Картер окинув прискіпливим поглядом всіх зібравшихся і зупинився на високому парубку в темних окулярах.

- Лерою, в мене буде для тебе завдання. Ти відправишся за координатами, що видасть тобі Колтон, і обшукаєш корабель зверху донизу. Його ж вже дістали на поверхню?

- Так, дістали, - підтвердив друїд.

- Чудово, то не гаятимемо часу. Відправляйся якомога швидше, Халдене органійзуй для експедиції портали, аби зберегти час на пересуванні.

- Що, наша пташечка крильця не хоче зім’яти, - прошепотів Халден глузливо у бік Лероя, той повернув магу широку посмішку.

- Так, Голово Картер, - з готовністю відізвався денний перевертень. На тому зустріч добігла кінця і за знаком Картера всі зазбиралися геть.

- Арію, - схопився старий Каліхор, коли більшість радників і хранителів покинула залу. - А що щодо хлопця? 

- Що з ним? Брістоул створює неприємності?

- Ні, ні…принаймні, поки що він поводиться зразково. Втім, він вкотре відхилив запрошення навчатися в Академії Магії, це підозріло. Ти міг би звернутися до нього з проханням…настановою.

Картер трохи помовчив нахмуривши брови, потім спитав:

- Скоро ж в нього накладення печатки?

- Так.

- То нехай буде так. Не хвилюйся, Еттісе. Він нікуди від нас не дінеться.

- А інша хімера? - запитав Каліхор, згадуючи їхні пошуки в Непалі. Арій знав про неї, адже Теренс колись розповідав, але загалом не думав про неї як про ще живу. До цієї розмови з вампірами він вважав, що ця жінка взагалі не існує.

Картер похитав головою.

- Розшукувати її в Фінляндії марна справа. Навіть якщо то була вона, минуло вже десять років. Ні, ми знайдемо інший шлях. І це має бути дуже швидко.

Еттіс Каліхор дивився на Голову з помітною тривогою.

- В нас ще є час, трохи часу. Поміркуй щодо цього, а я скоро приєднаюся до тебе. 

- А вампіри?

- Лютом пригляне за ними.

- Так, а хто пригляне за ним самим?

Картер піджав губи.

- Радники довіряють йому. 

Каліхора не повністю влаштувала ця відповідь, але розпочинати суперечку він не волів. 

~~~

- Що сказав Хейз? - запитала Елінор у Джеймса, більше для ввічливості, ніж із справжньої цікавості. Коридори музею спорожніли, коли почалася Рада, і її питання відлунням розійшлося по пустих стінах.

Джеймс, захоплений зненацька, не встиг придумати нічого і випалив перше, що спало на думку:

- Те саме, що й завжди. Не користуватися магією крові. Ми знайдемо Шарлотту іншим способом.