Julia Shperova - Тифон, Julia Shperova

-...я бачив у холі хлопця. То чутки не брешуть? Ви знайшли живу хімеру? Що контролює себе, наскільки мені вдалося побачити.

- Ви певно щось плутаєте, - втрутився в розмову Каліхор, але Голова зробив знак не втручатися.

- Справді? Але ці стіни все ще цілі, а ваші голови, як і раніше, вінчають ваші тіла, - перебив вампір Голову, у роздратованому голосі з’явився легкий акцент. - Якби він був пробудженою хімерою з давніх, від вашого штату вже не залишилося б не те що живого місця - вампір знаком попросив додати випивки. - навіть вивіски “приїжджайте ще”.

- Ваш інтерес зрозумілий, і все ж таки я попрошу не докучати хлопцеві. Йому й так дісталося цього року, - Арій Картер натяг найщирішу свою посмішку, але вампір дивився не на неї.

Гемптон відповів трохи згодом, наче зважував всі за і проти. Його почт не шолохнувся, змушуючи Картера відверто нервувати і злитися, бо він як ніхто інший знав, що вампіри чують навіть з яким настроєм тече по венах твоя кров.

- Воля ваша…втім, я все ж поспілкувався б з ним. За можливості. Бачив я одного разу хімеру. Точніше, я вважаю, що це була хімера. Повинен визнати, видовище не для людей зі слабкими нервами...ви ба теж бачили його зверненим, чи не так?

- Ви бачили хімеру? - перепитав Арій абсолютно спокійно, але вампір відчув, як підскочив пульс у Голови Ради. - Де? Коли?

Вампір не замислився ні на мить.

- Фінляндія, громада Утсйокі, що за полярним колом, це було з десяток років тому. Тоді я не зрозумів, що побачив. Гадав, лич який розійшовся чи некромант. Але коли вона закликала крижаний шторм посеред білого дня, щоб позбутися будь-яких спостерігачів, на кшталт мене, - я зрозумів, що помилився. І все ж таки не відразу зрозумів, ким насправді була ця жінка.

- Містере Гемптон, вашій вдачі можна позаздрити. Побачити за одне життя двох хімер і залишитися в живих. Придбайте собі лотерейного квитка, - озвався Халден. Вампір приязно всміхнувся, засліплюючи всіх ідеальною посмішкою.

Цьому і чари не потрібні, міркував Картер похмуро, він і так до себе привертає забагато уваги.

- Краще відразу балотуватимуся у президенти. До речі, про пташечок. Арію, чи можемо ми сподіватися на вашу прихильність і підтримку з приводу, який привів нас сюди сьогодні. Мій клан невеличкий, проте ми б змогли організувати роботу Ради у Європі у дуже стислий час. Чи це не пішло б Раді на користь? У Європі роботи вдосталь. Звичайно, за свою допомогу вам, ми очікуємо допомоги з угодою на постачання крові до наших лав. Хочемо зробити все офіційно. 

Голова Картер відповів трохи згодом, він захопився куштуванням напою з власного бокалу. Але відповісти довелося.

- Дійсно, зогляду на те, що ви запропонували Раді, ми не мали б жодної вагомої причини на відмову. Проте, ви маєте нам вибачити. Останні події принесли нам багато турбот, і ми не встигли дістати згоди інших представництв. Це займе якийсь час, але я впевнений у позитивному результаті. Ми зустрінемося з Головами інших Рад у Конклаві у найближчі дні і дійдемо до рішення. 

- Дуже на це сподіваюся, - з широкою посмішкою, яка, втім, не виказувала гострих зубів, відповів вампір. Арій нахмурився. Цього Гемптона наче не засмутила ця затримка, він був цілком задоволеним зустріччю. Принаймні, так здавалося.

- Сподіваюся, нам не потрібно нагадувати про заборону на харчування на територіях Ради П’яти, - цілком спокійно вимовив Колтон.

- В нас хороша пам’ять, не хвилюйтеся, - з ввічливою посмішкою, від якої так і пробирали дрижаки, озвався Гемптон, граючи склянкою в руці.

- Радий це чути, - невимушено зауважив Голова Картер. - І щоб ваш візит запам’ятався вам у найкращому світлі, ми хотіли б запропонувати вам нашу гостьову резиденцію на час вашого перебування в Штатах.

- Це дуже щедро з вашого боку, втім ми не хотіли б вас обтяжувати у жодному разі. До того ж, ми вже маємо де зупинитися, хоча не сумніваюся, у вас нам було б так само затишно.

- Чудово, дайте знати, якщо вам щось знадобиться, - Голова й оком не зморгнув. - Тоді до зустрічі і приємної вам ночі.

Коли вампіри покинули залу, ніхто з присутніх не ворухнувся. Голова мовчав, але інші хранителі і радники не обманювалися: вони знали, це ще не кінець. 

- Ми дійсно дозволимо упирям очолити Європейський відділок? Це вже не буде Радою П’яти, це… - Халден замовк, помітивши що інші завмерли також. Всі чекали на слово Голови. Нарешті, Картер порушив тишу:

- Ми маємо бути обережними у прийнятті рішень подібних до цих. Спочатку мисливці за головами, хімери, тепер - вампіри. Це все може бути пов’язано. Я не маю причин відмовляти їм, було б цілком доречно відродити Європейський відділок. Але їх наміри…Ми маємо впевнитися щодо них. Мартіне, я попрохаю вас з Франсуа скласти компанію нашим новим друзям на час їх перебування тут. 

Горгул ледь ворухнув підборіддям. Френсіс не зводив з нього напруженого погляду. Але Голову це цілком задовольнило, він вже спокійніше продовжував:

- Насправді, якщо ми все одно звернемося до Конклаву - треба ж вирішити щось щодо цих вампірів…Якщо я не помиляюся, був хтось там, хто спеціалізувався на полюванні на вампірів. Здається, в Непалі. Можна попросити їх…

Голова замислився на мить і перервав хід своїх думок: