Julia Shperova - Тифон, Julia Shperova

Джеймс на мить недовірливо подивився на вчителя, поки той не видав остаточне:

- Проте моя відповідь - ні.

- Але чому? Це ж відповідь на найголовніше питання - як знайти мою тітку! Пошукове закляття з моєю кров’ю має вивести нас на неї!

- Це дійсно було б відповіддю на це питання. Але ризик занадто великий, Джеймсе. 

- Ризик?

Містер Хейз важко зітхнув, перш ніж вдатися до пояснень:

- Якщо ти уважно читав мої конспекти, ти мав би зрозуміти, що пошукове закляття створює зв’язок між двома особами. Між їхнею кров’ю. Я не можу навіть уявити, що станется, якщо ми поєднаємо вашу кров таким чином. Дві пов’язані хімери - це може призвести до…

- До чого?

- До чого завгодно. Колапсу магічних бар’єрів, наприклад. 

Джеймс насупився.

- Як це?

Містер Хейз відгукнувся майже миттєво:

- Це може викликати різноманітні магічні аномалії, що призводять до змін магічних структур, фізичних змін у світі, до змін правил фізики всесвіту. 

- До чого завгодно, - повторив Джеймс замислено і містер Хейз кивнув на те. 

- Але це точно?

- Нічого не можна сказати точно у вашому випадку. 

- Тобто, все може минутися добре?

- Коли мова йдеться про таку маловивчену галузь як хімери, я не ставитиму на те, що щось може бути простим чи легким. Але щоб впевнити тебе у щирості моїх намірів, я маю сказати ще щось. Я розмовляв про це з Теренсом, вони спробували скористатися магією крові для пошуків Шарлотти, коли вона вперше втекла, і це не завершилося нічим. Нічим хорошим. 

- Але у них не було другої хімери, не було мене.

- Не було, вони скористалися власною кров’ю Шарлотти Піреллі. І замість того, щоб привести до неї, закляття вибухнуло. Найкращі хранителі, найдосвідченіші хранителі загинули через цей експеримент.

З вуст Джеймса зірвалось тільки “О!” і він затих.

- Ми маємо бути обережними. Ми не відаємо на що ти здатний, на що здатні дві хімери. Це нечувано - поєднувати вас таким чином. Це…це не може призвести ні до чого доброго. До того ж, тобі треба опанувати власні сили, перш ніж…

Перш ніж давати хімері вивільнитися, подумки завершив Джеймс.

- Так, так, слушно. Зрозуміло. 

Чарівник уважно спостерігав за тим, як хлопець змінився в обличчі. Він зупинив того, коли Джеймс вже майже пішов.

- Стривай-но, Джеймсе. Я звісно, волів би, щоб ти відкинув цю думку, розшукувати твою тітку за допомогою власної крові. Але я знаю тебе достатньо, щоб зрозуміти - ти не покинеш цієї ідеї. Тож, хоча б почекай. Почекай, поки ти краще поратимешся з магією. Почекай, поки ми більше дізнаємося про тебе, про хімер. Просто почекай, добре?

Джеймс зробив невпевнений рух головою, що міг значити будь-що. І знову зазбирався подалі геть. 

- Ти п’єш збір, який дав тобі містер Бартон?

- Так, але…

- Він не діє?

- Діє. Просто, не завжди, - він згадав минулий вечір.

Ці новини не втішили містера Хейза.

- Зрозуміло, що ж. Ми ще повернемося до цієї розмови. Можливо, підберемо щось інше…До зустрічі у четвер, Джеймсе, я чекатиму на тебе у себе. На накладення печатки я не піду, але допоможу підготуватися. Треба бути напоготові, не знаю що вони можуть утнути в цій Академії. Після церемонії присвятимо трохи часу практиці контролю, якщо все буде добре, а там диви, й до магії крові дійдемо. Для неї потрібно тримати емоції при собі. Не забувай тренуватися на ніч, добре?

- Так, звичайно, містере Хейз. Дякую. До зустрічі. 

~~~

- Не очікував зустріти денного перевертня у самому центрі Ради. Я так розумію вони, як і раніше, в опалі? - Генрі Гемптон кинув погляд на Лероя, що застиг наче статуя за друїдом. Вампір тримався легко, майже невимушено, а перевертень не зважав на цей інтерес до своєї особи, наче його тут і не було.

Голова Картер був готовий повірити, що гість використовує вампірськи чари, але від того не віяло жодною магією. 

Картер окинув поглядом всю делегацію: супроводжуючі вампіра линули до стіни біля виходу, крім дівчини у шкіряному костюмі. Він намагався не загострювати на ній свою увагу, та виглядала майже дикункою.

- Як і ви, - відповів він вампіру. Візитерам запропонували напої і Гемптон зупинився на витриманому скотчі.

- Нерозбавлений, будь ласка. Дякую. Alessandra, cosa berrai?

Вампірша відмовилася від напоїв, але не зводила очей з келиха Генрі. Той із задоволенням зробив ковток і дав знак зробити другу порцію. 

- Це вже давнішні справи, до того ж, наш клан ніяк не пов’язаний зі зрадниками. Ми так само не в захваті від перевертнів і мисливців, хоча я маю визнати, коли їх оголосили поза законом, харчуватися стало цікавіше. До того ж…

Він прикінчив чергову порцію алкоголю.