Julia Shperova - Тифон, Julia Shperova

- І що було далі, - нарешті не витримав він, - як усі сприйняли Картера як Голову Ради? Тоді, після бунту.

Елінор зітхнула:

- Більшість його підтримали. Особливо маги, які не хотіли втрачати контроль.

- Консервативненько.

- У порівнянні з Арієм Картером навіть республіканці виглядають лібералами, - з іронією відповіла вона. - З початку його владування в Раді, тут всі танцюють під його дудку, хоча трапляються й виключенням. Йогу дочку, Лінн, її вбили в січні, пригадуєш? Вона збиралася заміж за смертного - щоб досадити батьку, не менше.

- І цього Джека Мейсона я знаю. Він працює на Картера.

- Точно, - кивнула Елінор. У темряві салону її обличчя виглядало майже примарним.

- Як гадаєш, Картер сам убив її?

Елінор задумалася, але потім заперечно похитала головою:

- Ні. Він так би її не підкорив.

Джеймс скептично посміхнувся:

- Ти, мабуть, мало дивилася документалок про серійних убивць. У них у голові таке буває...

- Повірю тобі на слово, - посміхнулася Елінор. Її настрій трохи покращився, і Джеймс мимоволі теж посміхнувся. Від важкої хмаринки в голові, що залишилася після їх розмови про кров, майже нічого не залишилося.

Автівка плавно котилася дорогою, залишаючи позаду нічні вогні міста. Джеймс задивився на них і не одразу заговорив.

- Як гадаєш, Ліліт може щось знати про Європейське відділення?

- Я б пішла до Мартіна, якщо зможеш його знайти. Його з Френсісом відправили стежити за вампірами.

- Щоб ті нікого не покусали?

- Або щоб зрозуміти, чого вони насправді хочуть, - серйозно відповіла вона.

Джеймс кивнув і втупився у вікно, спостерігаючи, як за ним пробігають вогні. Він відчував, як слова Елінор залишили важкий осад, але десь у глибині душі йому стало трохи спокійніше.

- Гадаєш, вони явилися через мене?

Йому довелося почекати на відповідь.

- Так. Так я думаю це цілком ймовірно. У будь-якому разі, ти не один, - тихо сказала Елінор.

Ці слова стали несподіваним полегшенням. Джеймс трохи невпевнено посміхнувся:

- Сподіваюся, ти права.

- Я завжди права, - підморгнула вона.

Машина знову плавно рушила вперед, а Джеймс, трохи заспокоєний, опустив голову і нарешті дав собі трохи перепочити.