Ліана Меко - Хибні мрії, Ліана Меко

Недооцінив. Вирішив, що вона для нього не небезпечна, слабка і незначна, порівняно з ним. Був упевнений у своїй перевазі, швидкості реакції. У витримці. У холоднокровності. Не був готовий до того, що противник виявиться таким швидким і хитрим.

Який він ідіот.

- Значить так. - перериває його самобичування тренер. - Ти відсторонений від тренувань.

Вимовляє так просто, ніби це щось незначне. Начебто він його відправляє у безкоштовну відпустку, а не відбирає у нього найважливіше у житті. Слова тренера камінням обрушуються на завмерлого Ігоря, величезними важкими валунами прибивають його до місця.

- Що-о-о? - Протягує шокований хлопець, відмовляючись вірити в серйозність намірів Михайла Андрійовича. Він не може так з ним вчинити. Через неї? Через це непорозуміння? Через цю дурницю?

Тренер, що відвернувся до дівчини, знову розвертається до Ігоря і окидає його неприязним поглядом.

– Ти. Відсторонений. – повторює, чітко розділяючи слова. - На... Три місяці.

Ігор приголомшено витріщає очі. Три місяці? Ні, серйозно, три місяці?

- Турнір за чотири місяці! - вигукує хлопець, вдивляючись в обличчя тренера, ніби намагаючись силою думки звернутися до його здорового глузду. Як він має готуватися до проклятого турніру, не маючи змоги тренуватися?

- Отже, тобі не буде ніякого турніру. - грубо відповідає тренер і відвертається.

Серце Ігоря ледь не вилітає в горло, тільки-но він чує безкомпромісний вирок, і до нього доходить. Що все. Кінець. Це кінець.

Тренер піднімає дівчину з підлоги, та щось невиразно заперечує, щось намагається пояснити. Та Ігор уже не чує. Всі звуки долинають до нього немов крізь щільний шар вати, зливаючись в один суцільний гул. Шок, сум'яття, зневіра, злість, і лють, що все сильніше наростає, душать, змушують стискати кулаки в безсилому гніві. Змушують задихатися від безнадійного розпачу, бачачи непохитність тренера. Стискати щелепи так, що зуби скриплять і ледь не кришаться.

Все через неї. Ігор піднімає очі на дівчину, яка витріщається на нього широко розкритими очима. І відчуває, як усередині зароджується щось величезне, колюче, жаляче холодом. Пронизуюча все тіло від верхівки до п'ят ненависть рідким льодом наповнює вени.

Зусиллям волі Ігор змушує скам'яніле тіло рухатися і вирушає до виходу.

Його світ щойно з гуркотом розвалився. Схлопнувся. Надія на світле майбутнє тріснула і обсипалася тисячею уламків. Його ідеальний всесвіт згорнувся і розгорнувся, наповнений іншим змістом. Злістю. Ненавистю. Бажанням руйнувати. І мстити.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно