Лаванда Різ - Без тебе ніяк, Лаванда Різ

- Працюєш навіть на свята. Ти не піднявся до сина, коли приїхав. Чому?

- Тому що був до чортиків роздратований, - знехотя відповідаючи їй, Адам почав розтирати собі скроні. - Але я підходив до дверей. Ти дуже виразно декламувала репліки поросят, я не став заважати.

- Нік заснув. Після сніданку він здався мені якимось млявим. Може він захворів?

Блакитні леза очей одразу стрепенулися на неї своїм пронизливим поглядом.

- Діти часто сплять вдень, ​​Єво, - промовив Адам крізь зуби.

- Так ... напевно мій інстинкт занадто все погіршує з незвички. ... Сьогодні ти змусив і мене розгубитися, містер Пірс. Зізнаюся, я збита з пантелику. Ти сам собі робиш подарунки і кладеш їх під ялинку?

- Схоже на збочення? - скинув він одну брову, вловивши в її голосі знущальну інтонацію.

- Скоріше вже на самотність. Для мене там теж дещо було. Чого-чого, а цього я точно ніяк не очікувала. Просто ... пуф! Скажи, це такий виховний момент для Ніка? Щось на кшталт «Санта любить всіх»?

- Ти неймовірно догадлива, - тепер уражав Адам. - Бути батьком, це цілий творчий процес, чи знаєш.

- Я хотіла тобі сказати ще дещо, - Єва зам'ялася, сідаючи на диванчик. - Можливо, з моїх вуст для тебе це прозвучить дивно, хоча, навіть я сама не вірю, що зараз це вимовлю, - Єва зустрілася з поглядом Адама, який уважно спостерігав за нею. - Але я хочу подякувати тобі, за те що ти не відмовився від Ніка, що став йому хорошим батьком. Досить було побачити, як ти дивишся на нього, щоб зрозуміти як ти любиш нашого хлопчика, а він любить тебе. Значить, в твоєму крижаному хижому серці все ж є винятки, - спробувала пожартувати Єва, але втупивши в неї погляд, Адам залишався занадто серйозним. - Ти балуєш його, даєш йому стільки, про що інші діти тільки мріють. Не знаю чи в курсі ти, що я сама знайда. Мене народили, а потім просто викинули, як непотрібну річ. Тому я знаю, про що говорю. Дитині дуже важливо, щоб його любили. Ось за це тобі спасибі. На рахунок мене ти, звісно, перегнув палицю, але за ставлення до Ніка, я думаю, мені варто тебе поважати.

- Треба ж, чудесам просто немає кінця! - Адам піднявся, кілька широких кроків і він вже сидить поруч з нею. - Я навіть чую, як випаровується твоя ненависть. Вчора вона ще була, а сьогодні я вже, бачте, заслуговую поваги. Прогрес! Чого ж мені буде коштувати твоя симпатія? Скільки ти коштуєш, Єво? - впритул подивився він на неї, випромінюючи небезпеку.

- Не будь циніком, не все на світі можна оплатити, - переймаючи його манеру, холодно промовила Єва. - Такі речі як здоров'я і щирість не продаються. Не можна купити людині шанс, коли медицина в його випадку безсила. Не можна змусити одну людину любити іншу. Секс так, його купують, але не любов.

- Так вона мені й не потрібна, я тебе благаю, не збираюся навіть даром хапати цей жахливий і нещадний вірус, - здивувавши її, пирхнув Адам, змінюючись в обличчі. Його обличчя раптом прийняло таку рідкісну в його випадку людяність. - Любов псує все, вона руйнує світи і долі, вона робить людину слабкою, доступною до будь-яких видів болю. Любов це випробування, яке не всім під силу витримати. Всі біди і невдачі індивідуума і людства в цілому - безпосередньо пов'язані з цією вашою любовною  патологією.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно