Маркіз де Сад - Будуарна філософія

а таке часто з нами трапляється — і вві сні, і під впливом любострасних спогадів вона пильно оберігала б цю дорогоцінну рідину і дозволяла б їй витікати лише в ту вазу, де утворюється людський зародок; вона, звичайно, не захотіла б, щоб ми відчували хіть — це солодке почуття, яким вона нас нагороджує — в ті хвилини, коли забуваємо про її настанови; бо нерозумно припускати, що вона погодилася б дарувати нам насолоду навіть у момент, коли ми кидаємо їй зухвалий виклик. Ходімо далі. Якби жінки з'являлися на світ лише для того, щоб народжувати дітей, а так воно, безперечно й було б, якби природа дуже переймалася людським розмноженням, то чи допустила б вона, аби на своєму довгому віку лише протягом семи років жінка мала змогу успішно продукувати до себе подібних істот. Як? То ви твердите, ніби природа дуже дбає про розмноження; ніби все, не спрямоване до цієї мети, тяжко її кривдить і ображає, і водночас на сто літ жіночого життя всього сім років виділяє вона на статеву активність, спрямовану на відтворення! Природа, ви кажете, ні про що інше не турбується, як про розмноження, а сім'я, яким наділяє вона чоловіка для забезпечення цього процесу, виливається намарне щоразу, коли так хочеться чоловікові! І марнуючи його, він переживає не меншу втіху, ніж тоді, коли знаходить йому корисне застосування — і не відчуває жодної незручності!

Перестаньмо, друзі мої, перестаньмо вірити в ці безглузді байки — від них здригається здоровий глузд. Натомість прийдемо до слушного висновку, що педерастія і лесбійське кохання не тільки не суперечать намірам природи, а й служать їй, рішуче виступаючи проти злучень, з яких не буває нічого путнього, крім потомства, що підкидає природі чимало прикрих проблем. Людське розмноження — не обманюйте себе в цьому — ніколи не входило до її законів, вона його не прагне, а лише терпить, я вам уже казав. І яке їй діло до того що людський рід згасне або самознищиться? Вона сміється з нашої пихатої переконаності, ніби всьому кінець, якщо раптом станеться таке лихо! Та вона цього й не помітить! Невже ви гадаєте, досі на землі не існувало розумних створінь, які зникли без сліду? Бюффон нараховує кілька таких рас, вони прийшли і пішли, а природа. байдужісінька до таких «безповоротних» утрат, просто не звернула на все те уваги. Коли зникає подібна раса, то від цього ані повітря не стане менш чисте, ані зорі менш яскраві, ані рух усесвіту менш точним. Яким треба бути ідіотом, аби вірити, ніби наш людський рід настільки необхідний усесвіту, що той, хто не трудитиметься над його розмноженням або той, хто зашкодить процесу такого розмноження, припуститься злочинної дії! Киньмо дурити себе з цього приводу і берімо приклад з народів, розважливіших, ніж ми. Бо немає такого куточка на планеті, де б уявний гріх педерастії не мав своїх храмів і шанувальників. Стародавні греки, навпаки, вважали його за високу чесноту і створили для поклоніння йому знамениту статую, названу Афродітою Калліпігою (Прекраснозадою). Запозичивши свої звичаї та закони з Афін, Рим приніс звідти й це божественне вподобання.

Якого розквіту зазнало воно в часи імператорів, поширившись під захистом римських орлів у всі кінці світу! А коли імперія впала, воно знайшло собі притулок під папською тіарою, воно сприяло розвитку мистецтва в Італії, і воно прийшло до нас, коли ми розвинули смак до витонченості. Ми відкриваємо другу земну півкулю — і знаходимо там содомію. Кук причалює до берегів нового світу: вона там панує. Якби наші повітряні кулі долетіли до Місяця, ми виявили б її і там. Чудесне вподобання, дитя природи і втіхи, ти існуєш повсюди, де живе людський рід, і скрізь, куди ти приходиш, тобі споруджують олтарі! О друзі, хіба не жахливо вважати чоловіка за страховище, гідне смертельної кари, тільки за те, що у своїх розвагах він віддає перевагу дірочці заднього проходу перед тією, яка в жінок спереду, тільки за те, що молодик, з яким він переживає дві втіхи, водночас почуваючи себе і коханцем і коханкою, видався йому більше вартим уваги, ніж дівчина, котра обіцяє йому лиш одну насолоду! Невже його слід затаврувати злочинцем і розбишакою тільки за те, що йому закортіло відчути себе представником статі, до якої він не належить? А зараз уважно придивімось до такого чоловіка і поміркуймо, чому природа обдарувала його потягом до цих насолод.

Розгляньте, як збудоване його тіло, і ви побачите, що він дуже відрізняється від тих чоловіків, яким це вподобання не притаманне. Сідниці в нього будуть біліші й заокругленіші, жоден жмутик волосся не затінює олтар втіхи, внутрішність якого обтягнута тоншою і чутливішою до лоскотливих доторків плівкою й дуже нагадує внутрішню будову жіночої піхви; характер такого чоловіка теж помітно відрізняється від характеру інших чоловіків, він у нього м'якший, податливіший; у ньому ви знайдете майже всі вади і всі переваги характеру жіночого, навіть прояви власне жіночої слабкості; усі такі чоловіки наділені жіночими химерами, а деякі й жіночими рисами. То хіба можливо, аби природа, отак уподібнюючи їх до жінок, могла дратуватися, коли вони проявляють чисто жіночі вподобання? Хіба не очевидно, що це зовсім інша порода чоловіків, і природа створила їх такими з очевидним наміром поменшити масштаби людського розмноження, бо різке зростання людського племені їй явно не до смаку?.. О, люба Ежені, якби ви знали, як то приємно і любо, коли товстий прутень пропихається нам у зад! Коли, занурившись туди по яйця, він тремтить і вібрує від палкої хоті! Коли, подавшись назад і майже вийшовши назовні, він знов поринає по саму шерсть! Ой ні, ой, не існує у світі втіхи, яка могла б зрівнятися з цією: це втіха філософів, втіха героїв, втіха богів, а відчуття, що складають цю божественну насолоду, самі по собі гідні бути єдиними божествами, яким варто поклонятись на цій землі![12]

ЕЖЕНІ (дуже збуджена). Ой, друзі мої, наколіть мене в гепу! Ось вам мої сідниці… я вам їх підставляю!.. Трахніть мене, бо я в нестямі!..

(Промовляючи ці слова, вона падає в обійми пані де Сент-Анж, яка стискає її, цілує і спрямовує задертий зад дівчини в бік Дольмансе.)