Марія Микіцей - Плетиво (Збірка віршів)

«Твою присутність винайду, як мову»

М. Кіяновська Твою присутність винайду, як мову, та з вуст іще не випущу ні звуку. Це легко – це як взяти жар у руки, це – дихання, тягни чи затамовуй. А зовні що? В космічній порожнечі пливуть собі комети безсловесні. Хай крижаним містам насняться весни, а сірим ковдрам – неймовірні речі. Я можу все, бо вчора ми стояли, і пальці в нас потроху крижаніли, бо – ретро, всі закохані вініли, бо – сонний берег давньої Каяли… Твою присутність винайду, як мову. Слова її – цукерки за щокою — Торкаю язиком, і знову, знову… Холодний світ на нас іде на лови, туман і сніг над чорною рікою. Відлуння нас питає – хто ви, хто ви? Лише б тебе не загубити знову, мою любов, мою таємну зброю… Брагі Ти знаєш, Брагі, не людські там кроки, там лиш хода неспинна на морозна. Зібгались знамена, і сніг – нівроку, санчата – небом, на санчатах – хтозна. І буде другом тільки запах браги. А там суцільні тіні на дорозі. А наших не піднімуть по тривозі. То чутно, Брагі? І поки світ водою річковою змерзається, все тихше, все міцніше, це поки втрата, а не програш бою, бо ми на варті, Брагі, криця крише, ми ж стережем золу старої саги, під нею і вуглинки мліють, Брагі, їх сон колише. Здвигаймо кухлі! Рушимо вуглини. Поганого не станеться, не буде. Одежа в тебе тепла соболина, І хитрий посміх гріє відусюди. Туман тече в байраки – пря і згуба. То будьмо, любий… ми ж стережем золу старої саги

Марія Микицей ВАЛЬКІРІЯ пити каву і плакати туск як холодне вино зі старих продірявлених міхів