Калашнікова Лідія - Сила тяжіння. Частина 2, Калашнікова Лідія

-Я згоден - відповів тоді друг - Але побачиш, із Ліндою нічого не вийде. Життя в Америці не для таких панянок, як вона.

Гаррі потайки теж так думав, але був готовий зробити все, щоб її життя там не відрізнялося від звичного тут. Ну, нехай воно все ж буде іншим, але не настільки, щоб вона шкодувала…

Він відганяв сумніви. Лінда погодилась поїхати з ним. Цього достатньо, щоб припинити внутрішні скиглення й переходити до справи, а саме, готуватися до переїзду.

Вони придбали чотири квитки до другого класу. Гаррі спершу думав, що куплять до третього, але в Алекса несподівано зʼявилося більше грошей.

-Заробив трохи - сказав він - Потім віддаси.

Коли вони поверталися назад, наткнулися на одну з вуличних ворожок. Стара, і, схоже, сліпа жінка виявилась надто настирливою і так наполегливо пропонувала передбачити майбутнє, що Алекс вирішив послухати її для сміху.

-Ну ж бо, скажіть, що на нас чекає - запитав він, дивлячись від реготу.

Жінка взяла його долоню і якийсь час пильно дивилась на неї. А потім підняла світлі, майже прозорі очі й промовила:

-Ти скоро помреш. Тобі лишилося недовго. Це буде страшна смерть.

Алекс розреготався.

-Оце так передбачення!

Він не злякався й не розхвилювався. Хто ж вірить ворожкам, та ще й таким, що кидаються на людей на вулиці.

Жінка схопила Гарріну руку.

-Смерть прийде й до тебе - сказала вона - Але ти житимеш довго. Вона буде приходити пʼять разів.

-Що за дурня - пробурмотів Гаррі. Смерть і так прийде до кожної людини, який сенс іще рахувати чи боятися її?

-А та дівчина - раптом випалила ворожка, відпускаючи його руку - Вона не буде з тобою. Ти - не її доля. Знайдеш іншу, гарну, але дуже розпусну.

-Маячня - відповів Гаррі й забрався геть, підхопивши Алекса, який продовжував реготати.

Хіба могла бути з ним іще якась дівчина, окрім Лінди? Ще й гарна. Тільки ідіот може шукати іншу, маючи її поруч.

Лінда мала достатньо часу, щоб обдумати своє рішення поїхати в Америку назавжди. Позбувшись контролю з боку Кет та невсипущої Шарлотти, вона перестала боятися невідомого. Відчувала тільки невпевненість у собі, бо досі не знала, чи зможе стати такою жінкою, яка потрібна Гаррі.

Вона мусить стати і стане. Для неї це можливість буде ще кимось окрім того, ким вона є зараз. Тобто, не просто донькою баронета, а…наприклад, письменницею. Журналісткою. Їй подобалося писати, і Гаррі міг би допомогти їй навчитися цьому краще.

Дівчина потроху відкладала речі, які збиралася брати з собою, коли мала на це достатньо сил. І не говорила нікому, й вирішила не казати батькові. Вона просто поїде та лишить йому записку, так він не намагатиметься спинити її та не розпочне скандал через те, що вона тікає з бідняком.

Так як Кет була зайнята сином навіть після його одужання, Лінда звернулася до батька з проханням повернути Ненсі на роботу. Той трохи полаявся через те, що з її важким характером жодна служниця не затримується надовго. Проте все ж наступного дня, через дві доби після завершення карантину, Ненсі знову була на місці.

А ще за два дні Лінда, нарешті, побачила Гаррі. Вони зустрілись знову в тому парку, де востаннє посварились, і знову заховались за гілками, що вже вкрились зеленими листочками.

Дівчина боялась, що хвороба якось спотворила її обличчя, хоч і не знаходила особливих недоліків, дивлячись на себе в дзеркало. Але Гаррі виглядав настільки щасливим і задоволеним, що в неї відлягло від серця.

-Ти ще не передумала? - запитав він, коли припинив цілувати її - Ну, тобто…поїхати зі мною. Бо ми вже взяли квитки.

-Ні. Я теж хочу поїхати й розпочати нове життя. Ти допоможеш мені навчитися писати? Як це роблять журналісти?

-Що? - він глянув на неї так, наче вона несповна розуму - Навіщо?

-Ну…Може, я теж працюватиму. І ми будемо робити це разом.

-Але ж ти ніколи й ніде не працювала.

-То я хочу почати. Ти ж сам казав, варто бути ще кимось крім того, ким ми є.

-Але…

Гаррі мав на увазі тільки самого себе. І Лінду поруч він хотів, як дружину, що сидить удома та чекає чоловіка з роботи. Хіба не це її вміння було бездоганним, як і у всіх аристократок?

Через це Алекс теж злився, бо його Наталі збиралась працювати. Але вона мала звичку до роботи з раннього дитинства, як і всі вони. Окрім Лінди.

-Але це буде важко. Для тебе.

-То й що? А для тебе легко?

-Я звик. Але ти - ні. Я думав, ти просто будеш доглядати за домашнім господарством, вас же вчать саме цьому у вашому світі.

Лінда видихнула. З раннього дитинства вона ненавиділа уроки хороших манер та все інше, що стосувалося ведення домашнього господарства. Кет прекрасно це вміла й бездоганно демонструвала в будинку свого покійного чоловіка. Але сестра була народжена для цього. А Лінда думала, що її доля - зовсім інша.

-Вчили. Але я цього ніколи не хотіла. Я хочу працювати так само, як і ваші жінки. І писати люблю.

-Але ж у нас не буде вдома слуг.

-Я знаю, ну то й що?

Гаррі звик і хотів бути єдиним, хто заробляє гроші. Він думав, що так і буде, і в його уявленні спільного майбутнього Лінда не була жінкою, яка працює. Тільки тією, що чекає його з роботи.

Хоча, можливо, тут він був не правий.

Сваритися не хотілося. Чому завжди, коли вони удвох, будь-яка їхня розмова завершується перепалкою?

-Гаразд - пробурмотів він примирливо, думаючи, чому завжди саме йому доводиться поступатися й зводити конфлікт нанівець - Поговоримо про це потім. Коли приїдемо туди.

Але Лінда вже розпалилася. Схоже, Гаррі планував замкнути її вдома з дитячими колисками, купою не випраного одягу, брудом і їжею. Всім тим, чого вона не вміла робити. І не хотіла. Все, як і казала Кет.

-Отже, ти вже вирішив, яким буде моє життя? Я могла б і тут стати домогосподаркою. Не потрібно для цього нікуди їхати.

-То не їдь - Гаррі мимоволі починав сердитись - Виходь за Рональда й будь собі з ним.