Тетяна Гаркуша - Вуаля маля, або Пологи по-київськи, Тетяна Гаркуша

Зіна трохи засмутилася:

– Не знаю, чи готова. Але дуже хочу бути з Ігорем. Дякую вам, Марино. Головне, що я дізналася для себе, що він мене по-справжньому любить.

– Авжеж любить. Навіть не сумнівайтеся, – підтвердила я.

Зіна вийшла і міркувала, що Ігор із дітьми став для неї дуже дорогим. І вона вже не готова його відпустити. Коли відпускаєш зі свого оточення вагомих для себе людей, то скільки б не було поряд інших людей (якими б особливими і цікавими вони не були), світ стає майже порожнім. Наче ті люди наповнюють собою все. Яке дивне людське сприйняття: вага одного-двох у твоєму навколишньому просторі може переважувати вагу кількох десятків інших. І заради таких людей ти готовий покинути зону комфорту і поринути до цілком нових і незвіданих горизонтів.