Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Короткий любовний роман » Це наш секрет..татусь, Верефрі 📚 - Українською

Верефрі - Це наш секрет..татусь, Верефрі

51
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Це наш секрет..татусь" автора Верефрі. Жанр книги: Короткий любовний роман.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 31 32 33 ... 93
Перейти на сторінку:


 

— Побачимо, як із часом буде.


 

Аорон тим часом мовчки дивився на неї, тримаючи одну руку на кермі. Його погляд ковзнув по її обличчю, ніби намагаючись прочитати її думки.


 

— Доброго ранку, — зрештою промовив він, його голос звучав трохи тихіше, ніж зазвичай.


 

— Доброго, — відповіла Емі, нарешті зважившись глянути на нього. Їхні погляди зустрілися на кілька секунд, і в його очах вона прочитала те саме, що відчувала й сама: напругу, замішання і щось більше, що вони поки не могли собі дозволити озвучити.


 

— Ну все, тато, їдь. Ми з Емі побігли, бо запізнюємося, — сказала Кері, обіймаючи двері машини.


 

Аорон кивнув, але ще кілька секунд дивився на Емі, поки машина не рушила з місця. Емі стояла мовчки, намагаючись зібрати себе докупи.


 

— Все гаразд? — запитала Кері, зупинившись і дивлячись на неї з підозрою.


 

— Так, звісно, — швидко відповіла Емі, і вони разом рушили до університету. Але думки про погляд Аорона не давали їй спокою.


 

Після занять у університеті Емі почувалася втомленою, але уникнути вечірки, на яку так наполягала Кері, вона не могла.


 

Кері постійно писала повідомлення, надсилаючи фото своїх образів і запитуючи, що краще: червоне чи чорне? Зрештою Емі здалася:


 

— Добре, я піду, але без пафосу, — пробурмотіла вона сама собі.


 

Вона обрала елегантний, але простий образ: чорні завужені штани, білу сорочку, трохи розстебнуту зверху, і короткий чорний жакет. Улюблені каблучки завершували цей образ, додаючи йому легкого шарму. Волосся вона залишила розпущеним, але додала трохи хвиль, щоб виглядати невимушено.


 

Коли вони зустрілися біля входу до клубу, Кері виглядала як завжди сяйливо. Вона обрала свою улюблену червону сукню, яка привертала увагу кожного.


 

— О, ти виглядаєш круто! — захоплено сказала Кері, оцінюючи стильний і, водночас, стриманий вигляд Емі.


 

— Я прийшла тільки заради тебе, — відповіла Емі, намагаючись зберігати нейтральний тон.


 

— Це найважливіше, — усміхнулася Кері. — До речі, я маю тебе познайомити з кількома друзями.


 

Емі трохи скривилася, але нічого не сказала. Вони зайшли всередину. Атмосфера була гучною: музика, сміх, галас розмов. Кері одразу ж розчинилася в натовпі знайомих, а Емі залишилася біля бару, замовивши собі щось безалкогольне.


 

Її думки були далеко звідси, а особливо — на ранковій зустрічі з Аороном. Його погляд не давав їй спокою.


 

— Чому я тут? — подумала вона, сьорбнувши коктейль.


 

Раптом поруч опинився Артур.


 

— Ти сьогодні така гарна, — сказав він, нахиляючись ближче, щоб перекричати музику.


 

Емі вдала, що не почула, і відвернулася до натовпу. Але він не здавався:


 

— Може, потанцюємо?


 

Вона не знала, як відповісти, але врятувалася тим, що сказала:


 

— Я трохи втомлена, можливо, пізніше.


 

Артур кивнув, але його погляд не залишав її. Емі знову відчула тиск: вона була тут, де зовсім не хотіла бути. Їй хотілося втекти, але вона розуміла, що обіцянка перед Кері утримує її на місці.


 

Емі сіла на диванчик у затишному кутку клубу, щоб трохи відпочити від метушні. Вона провела рукою по склянці коктейлю, що тримала в руках, і задумалася, дивлячись на людей, які танцювали. Її думки знову повернулися до ранку, коли вона зустріла Аорона з Кері.


 

Раптом до неї підійшов чоловік. Він виглядав років на 30, з привабливою усмішкою, але трохи нахабним поглядом.


 

— Привіт, — сказав він, нахилившись ближче. — Ти виглядаєш так, ніби тобі потрібен відпочинок. Може, сік?


 

Емі підняла погляд і кивнула.


 

— Дякую, — сказала вона, трохи здивована, але не бачила причин відмовлятися.


 

Чоловік простягнув їй склянку з яскраво-оранжевою рідиною. Вона відпила трохи. Сік був дуже смачним, злегка солодкуватим, ідеально охолодженим.


 

— Добре, правда? — усміхнувся він.


 

Емі кивнула і допила склянку до дна.


 

— Справді, чудовий смак. Дякую.


 

Чоловік продовжував стояти поруч, дивлячись на неї. Емі почувалася трохи ніяково, але не наважувалася сказати щось різке.


 

Проте через кілька хвилин вона відчула, як її обличчя почало палати. Їй стало жарко, ніби температура навколо піднялася. Вона потерла лоба, намагаючись зрозуміти, що відбувається.


 

— Тобі погано? — запитав чоловік, нахилившись ближче.


 

— Ні, ні, усе гаразд… — відповіла Емі, але її голос прозвучав трохи невпевнено.


 

Вона спробувала піднятися з дивану, але ноги відчувалися дивно важкими. Паніка почала охоплювати її, але вона змусила себе зберігати спокій.


 

— Де Кері? — промайнула в неї думка, але розгледіти знайому в натовпі було неможливо.


 

— Може, допомогти тобі знайти друзів? — запитав чоловік, хижо усміхаючись.


 

Емі відчула, як у її голові запаморочилося. Вона не розуміла, що саме стало причиною цього стану, але їй потрібно було терміново відійти подалі від цього чоловіка.


 

Емі, не здогадуючись про справжні наміри чоловіка, насилу вимовила:


 

— Можете знайти моїх друзів? Їх тут багато… Вони десь поруч.


 

Чоловік кивнув, але його вираз обличчя змінився на той, що викликав би у неї тривогу, якби вона була в ясній свідомості. Замість того, щоб виконати прохання, він нахилився й обережно підняв її на руки.


 

— Тобі краще трохи відпочити, — сказав він, намагаючись звучати турботливо.


 

— Що? Куди? — Емі намагалася зосередитися, але її голова пливла. Вона почувала себе втомленою, ніби втратила контроль над власним тілом.

1 ... 31 32 33 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Це наш секрет..татусь, Верефрі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Це наш секрет..татусь, Верефрі"