Ді Мія - Готель Світів , Ді Мія

 Як тільки двері за ним зачинились, я зітхнула й підперла обличчя руками. Голова розривалася від кількості інформації, що звалилася на неї.

 Я подивилася на скриньку з артефактами. Цікаво, що все-таки ховають під ілюзією Даніель та Адріан? Невідомість зводила мене з розуму.

 Я й не встигла помітити як десять хвилин пройшли, обмірковуючи інформацію, що звалилася на мене. Адріан швидко повернувся з піцою. Після того, як ми перекусили, в кімнаті на першому поверсі, в мене знову червоним засяяла руна і Адріан піднявся до порталу у Фуегос та впустив слугу з багажем Еріки та Лендіона, а потім провів його назад.

 Я пила другу склянку кави, коли почула стукіт каблуків Еріки. Ми з Адріаном одразу встали по струнці рівно. Переді мною вже лежали начищені мною до блиску артефакти та готівка для обміну грошей.

 Еріка змінила сукню, на майже таку саму, тільки червоного кольору  Я подумки зітхнула. Цікаво, а артефакт приховує лише сутність?  Чи одяг, який надто виділяється теж?

 Я глянула на Адріана та по сильно стислій щелепі й напруженому обличчі на якому грали жовна, я здогадалася, що навряд чи. Ця жінка ходитиме містом як спокусливий червоний прапор для биків.

 Ну супер, просто клас! Лендіон як був у білих штанях та блакитній сорочці, так й залишився, тільки зв'язав своє волосся у високий хвіст і тепер неозброєним поглядом, можна було помітити його ельфійські вуха. М'які риси обличчя чоловіка зачаровували, а шкіра наче світилася зсередини.

 Я швидко відвела погляд й мигцем глянула на Еріку. По її похмурому вигляду можна було сказати, що вона помітила як я знову розглядала її чоловіка. Дідько!

Вони підійшли до нас, я натягнуто посміхнулася.

- Ну що ж, ми готові! - Штучним солодким голосом сказала Еріка подивившись на Адріана.

- Маєте чудовий вигляд! – Посміхнувся той та простяг гостям амулети.

 Лендіон одягнув свій на себе та допоміг дружині, яка, побачивши артефакт, невдоволено скривила губи.

- Такі обрамлення вже давно вийшли з моди!  Вам потрібно буде їх замінити, щоб не засмучувати ваших гостей несмаком. - Уїдливо сказала вона дивлячись на мене.

- Ну чого ти, люба? У готелю давно не було берегині, вона тільки з'явилася. На все потрібен час, не будь такою прискіпливою! - Він ніжно чмокнув її в ніс та я на секунду, але побачила як здивовано й зніяковіло завмерла Еріка, подивившись на чоловіка та посміхнувшись йому махнула рукою. - Гаразд, ти правий любий! Просто даю цінну пораду.

- І ми обов'язково до неї прислухаємось, дякую! - Чемно відповів Адріан.

 Лендіон дістав якісь червоні папірці зі штанів та простяг мені, але Адріан їх швидко перехопив.

- Лейя, ще нічого не тямить у наших грошах. – Пояснив він.

- А Зрозуміло. – Посміхнувся ельф. - Тут за одну ніч, решта не потрібна. Плюс трохи для обміну на готівку вашого світу, щоб ми не відчували себе незатишно, відрахуй скільки вважаєш за потрібне.

 Я побачила, як напружився Адріан, але кивнув. Відрахувавши достатньо готівки, на які я могла б жити цілий місяць та простягнув їх ельфу. Той кивнув й поклав їх у кишеню.

 Одну ніч? В мене знову з'явилась надія на те, що вони скоро поїдуть назад.

 Адріан склав у скриньку червоні папірці, які, як я вже зрозуміла, були місцевою валютою Фуегосу. Потрібно буде потім розглянути їх уважніше.

- Через те, що ви наші перші та дуже шановні гості, ми з Леєю будемо недалеко від вас і якщо у вас виникнуть питання чи побажання, то ви зможете легко покликати нас. – Швидко протараторив Адріан. - Для нас велика честь приймати вас у себе! - Додав він дивлячись як починає похмурніти Еріка. - Ми хочемо, щоб ця подорож принесла вам максимум комфорту!

 Обличчя жінки пом'якшало.

- Гаразд, це похвально. - Вона взяла Лендіона під руку. - Ми готові.

 Адріан провів їх до дверей та відчинив їх.

- Приємної прогулянки!  - Сказав він услід спинам, що віддалялися.

 Почекавши хвилин п'ять, ми пішли за ними слідом. Як я й думала вбрання Еріки занадто впадало в очі абсолютно всім, хто зустрічав цю пару на своєму шляху.

 Але я ловила часті погляди й на собі. Я не переодягалася перед виходом. Як я могла з'явитися у брудному одязі перед принцесою Фуегосу? А шукати щось відповідне в маминій шафі не було ні сил, ні часу.

 Тим часом подружжя обійшло вже алею з трояндами, біля яких часто зупинялися й про щось говорили. Зайшли в пару магазинів, Лендіон ніс декілька невеликих пакетів із покупками.

 Ми побачили як Еріка хотіла покликати нас напевно, щоб забрали пакети, але ельф зупинив її та дав нам відмахування, що нічого не потрібно.

 Він подобався мені дедалі більше та все ж я не могла зрозуміти, за що він полюбив цю ікласту злюку.

 Ми проходили за ними декілька годин, побували біля набережної й знову чекали їх доки вони ходили різними магазинами та сувенірними крамницями.

 Мої ноги гули, але найстрашнішим були здивовані очі знайомих, яких я зустрічала. Мало того, що я в такому незвичайному для себе вигляді, то ще й з гарним незнайомим чоловіком. Я вже й не сумнівалася, що коли піду на пари весь універ гудітиме про такі новини. Містечко то у нас маленьке, кожна начебто незначна новина роздувається до величезної сенсації. Я взагалі про це не подумала. Коли за невірний рух чи погляд тобі загрожує реальна небезпека від вампірки, яка явно тебе недолюблює, то останнє про що ти думаєш - плітки про тебе в універі через зміну іміджу та чоловіка з яким тебе бачили.

 Ще я була здивована тим, як спокійно Еріка поводиться серед людей. Ні, вона так й дивилася на всіх зверхньо, як на мене, ​​але не кидалася ні на кого з метою випити їхньої крові. Кілька разів висунула ікла, коли якісь перехожі дівчата задивилися на Лендіона, але варто йому було погладити її по руці й прошепотіти щось на вушко, як вона розслаблялася та відверталася. А камінь в артефакті приховував від чужих очей ікла.

 Нарешті вони зупинилися біля прибережного ресторану та сіли за столик. Ми з Адріаном присіли на лавку неподалік.