Оксана Мрійченко - Моя, бо кохаю, Оксана Мрійченко

Глава 11.

Відчинивши двері кабінету, Лера вийшла в коридор слідом за Анею та рештою студентів своєї групи. Останній іспит позаду, тепер лише чекати оцінку. А потім нарешті почнуться літні канікули і можна буде щодня проводити час із Владом.

— Ненавиджу математику, — буркнула Аня, поправляючи комір своєї кремової шифонової блузки без рукавів. — Добре, що хоч письмово! Така спека, що всі думки плавляться.

— Все написала? — Лера зупинилася під стіною коридору і з посмішкою поглянула на подругу.

— Думаю на четвірку витягну. Нарешті все! Женька ще позавчора сесію закрив.

— Дівчата, — поруч з Лерою з’явилася світловолоса дівчина в темних штанах і жовтій блузці. — Весь другий… точніше вже майже третій курс нашого факультету менеджменту збирається святкувати завершення сесії. Ви з нами?

— Знову клуб, Інно? — байдуже поцікавилась Аня.

— Ні, — блакитні очі Інни хитро примружилися. — Вихідні біля озера. З наметами, шашликами і танцями біля багаття.

— Ммм, а це вже цікаво! — протягнула Аня. — Я можу взяти Женьку?

— Звісно! Чим більше молоді, тим веселіше! — кивнула Інна. — А ти, Леро?

— Я ще не знаю, — зітхнула Лера. — Треба запитати у Влада.

— Коли запитаєш, напиши мені. До завтра мушу скласти список бажаючих і прорахувати бюджет відпочинку. Бувайте, дівчата! — Інна повернула голову до викладача, який вийшов з кабінету останнім і рушила слідом за ним до сходів, залишаючи Аню та Леру наодинці в порожньому коридорі.

— Влад обожнює відпочинок на природі, ти ж знаєш. Він погодиться. Поїхали, Леро! — Аня витягнула телефон. — Скажу Жені, що на вихідні у нас пікнік!

— Привіт, Леро! — пролунав поруч знайомий чоловічий голос.

Лера озирнулася і побачила Ігоря в чорних джинсах і світлій футболці. Він зупинився за пару кроків від дівчат, притримуючи рукою лямку рюкзака на плечі.

— О, які люди! — Аня вже набрала номер і притулила телефон до вуха, проте кинула на хлопця зневажливий погляд. — Ти без коктейлю сьогодні?

— Леро, я хочу поговорити, — Ігор проігнорував цю колючу репліку і підійшов ближче.

— Нам немає про що говорити, — спокійно зауважила дівчина.

— Ти остаточно втратив свій шанс, Ігорю. Змирися, — Аня хмикнула, проте одразу посміхнулася, міцніше притискаючи телефон до вуха. — Женю, привіт! Не зайнятий?... Так, написала… Думаю буде четвірка. Слухай, у мене тут така цікава пропозиція з’явилася… 

Аня трохи відійшла від Лери та Ігоря і зупинилася неподалік, продовжуючи телефонну розмову. Лера зітхнула і знову перевела погляд на хлопця. Вона не бачила Ігоря з того вечора в клубі. Ігор теж вчився на другому курсі факультету менеджменту. Але був у паралельній групі, тому мав інший графік іспитів. Ігор винувато підняв на дівчину свої чорні очі і промовив:

— Мені соромно за той вечір. Хочу вибачитися. 

— Я питала тебе, що входить в той коктейль, — твердо промовила Лера. — І ти нічого не сказав про алкоголь.

— Мені треба було сказати, визнаю. Вибач. Я не думав, що для тебе такий напій буде занадто міцним.

— А що ти думав? Що я спокійно вип’ю ту гримучу суміш з п’ятьма видами алкоголю і почуватимусь чудово?!

— Я хотів, щоб ти трохи розслабилася, — Ігор тихо зітхнув. — Ти така холодна зі мною. Я не знав, як ще до тебе наблизитися.

— Тому вирішив мене напоїти?! — хмикнула Лера. — Просто клас!

— Я не подумав. Сам трохи п’яний був. Мама каже, що мені взагалі пити не можна, — Ігор зробив крок до дівчини. — Я б ніколи не зробив тобі нічого поганого. Дозволь все виправити. Наші на озеро збираються. Поїдемо разом?

— Якщо я і поїду туди, то з Владом. Ми тепер зустрічаємось.

— З Владом?! — вираз обличчя Ігоря враз змінився, а його очі спалахнули темною злістю. — Он як?! Напоїв тебе начебто я, а переспала ти з ним?!

— Влад не робив мені нічого поганого. На відміну від тебе. Не підходь до мене більше, Ігорю. Ніколи.

Стримуючи гнів, Лера розвернулася, збираючись повертатися до Ані. Проте Ігор раптом грубо схопив її за зап’ястя, підтягнувши до себе.

— Стала черговою шльондрою гарненького багатія? — прошипів він. — А коли награється? Що робитимеш?

— Пусти! — Лера намагалася звільнити руку, але хватка в Ігоря була міцна.

— Ти що коїш, придурок?! — до Ігоря підлетіла Аня, починаючи гупати його кулачком в плече. — Ану відпусти її!

— З радістю! — очі Ігоря стали зовсім темними від люті, а на його обличчі з’явилася зневажлива гримаса. — Навіщо бруднити руки об хвойду?

Ці слова стали останньою краплею для чаші витримки. Лера змахнула вільною рукою і вліпила Ігорю смачного ляпаса. Пальцями та долонею одразу розійшовся пекучий біль. Ігор не видав жодного звуку, проте теж трохи скривився від болю. А потім різко відпустив зап’ястя дівчини та грубо відштовхнув її від себе наче щось мерзенне. Леру віднесло на кілька кроків і вона втратила рівновагу, починаючи падати спиною назад. Боковим зором дівчина помітила перелякане обличчя Ані. А потім відчула на своїй талії міцні чоловічі руки, які підхопили її, вберігаючи від падіння. Лера не встигла озирнутися. Проте одразу впізнала свого рятівника за приємним ароматом парфумів, який за останні два тижні став особливо рідним. Поставивши дівчину на ноги, Влад випустив її з обіймів. А потім недбало кинув під стінку свій рюкзак і рушив на Ігоря, стискаючи кулаки.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍