Зоя Кіт - Захоплення світлого серця , Зоя Кіт

Вони сіли за стіл, їхні ноги торкалися під столом, а очі блищали теплом. Млинці зі згущенкою лежали на тарілках, їхній солодкий аромат змушував Зоряну усміхатися. Вона мазнула згущенку на його ніс, її сміх задзвенів, коли він насупився.
— Ти що твориш? — розсміявся він, його рука смикнула її стілець ближче.

— Мщу, — кинула вона, її голос був грайливим, але очі світилися любов’ю.

Вони бавилися, сміялися, їхні пальці перепліталися, коли вони ділили млинці, а згущенка липла до їхніх губ, змушуючи їх цілуватися ще раз. Їхній сміх гудів у квартирі, заповнюючи її теплом, якого не було роками. Того вечора, перед виходом на роботу, Зоряна нанесла червону помаду — яскраву, як її впевненість, — і її губи залишили слід на шиї Максима, коли вона жартома поцілувала його, її очі блищали пустощами.

В офісі гамір стих, коли Максим і Зоряна увійшли разом. Його рука лежала на її талії — впевнено, але ніжно, — а її сукня, темно-синя, облягала фігуру, підкреслюючи її впевненість. Їхні кроки лунали в унісон, а очі — палаючі, сповнені виклику — ковзали по обличчях колег, що застигли в шоці. Максим, який завжди тримав дистанцію, і Зоряна, яка кидала йому виклик на кожному кроці, тепер ішли пліч-о-пліч, їхні дотики говорили більше, ніж слова.

Працівники перешіптувалися, їхні погляди ганяли від Максима до Зоряни, але ніхто не наважився сказати й слова. Зоряна пихнула, її рука легенько торкнулася його, а очі блиснули тріумфом, коли вони попрямували до його кабінету.
— Вирішив усім показати? — кинула вона тихо, її голос був грайливим, але з ноткою виклику.

Максим усміхнувся, його пальці стиснули її талію.
— А чому б ні? — відповів він, його голос був низьким, сповненим тепла. — Ти ж моя.