Зоя Кіт - Захоплення світлого серця , Зоя Кіт

Темрява квартири обіймала їх, коли Максим і Зоряна переступили поріг, їхні кроки лунали в унісон, а повітря іскрило від напруги, що тліла після майданчика. Зоряна скинула підбори біля дверей, її босі ноги торкнулися прохолодного паркету, а очі — палаючі, сповнені виклику — вп’ялися в Максима. Він зачинив двері, його погляд — гарячий, невловимий — ковзнув по її фігурі. Тиша між ними гуділа, ніби готова спалахнути від одного дотику.

Вона ступила до нього, її рухи були повільними, але впевненими, ніби вона знала, що він не відведе очей. Її пальці торкнулися його грудей, легенько штовхнули, але в цьому жесті палав жар, що рвався зсередини. Максим перехопив її зап’ястя, його пальці стиснули її шкіру — міцно, але ніжно, — і притягнув до себе. Їхні подихи злилися, гарячі й уривчасті, коли він нахилився, його губи знайшли її — жадібно, палко, ніби він виливав у цей поцілунок усе, що тримав у собі роками. Її руки смикнули його сорочку, оголюючи плечі, а губи відповідали з викликом, що рвався з її грудей.

Вони спіткнулися об поріг спальні, простирадла зашелестіли, коли їхні тіла сплелися на ліжку. Його руки ковзали по її спині, пальці тремтіли від жару, коли він притискав її ближче, ніби боявся, що вона розтане. Її подих обпікав його шию, а нігті легенько дряпали його шкіру, залишаючи гарячі сліди. Її сукня зсунулася з плечей, оголюючи ключиці, які він покривав поцілунками — повільними, але п’янкими, ніби смакуючи кожен її подих. Її пальці впліталися в його волосся, стискаючи сильніше, коли жар між ними наростав, їхні рухи ставали уривчастими, сповненими болю й любові, що тліла між ними роками. Кожен дотик був як спалах — гарячий, невловимий, що залишав по собі тремтіння. Її подих зривався, коли його губи знаходили її шию, а її руки стискали його плечі, ніби вона боялася відпустити.
— Ти мене з’їла, — прохрипів він, його голос був хрипким, коли він відсторонився на мить, його очі блищали пристрастю, що рвала його зсередини.

Зоряна пихнула, її усмішка була стервозною, але очі світилися теплом, що вона більше не ховала.
— Ти сам цього хотів, — кинула вона, її голос тремтів від виклику, коли вона притягнула його ближче, її губи знову знайшли його.

Їхня пристрасть не вщухала — вони поверталися одне до одного знову й знову, їхні тіла говорили те, на що слова ніколи не вистачало. Його руки гуляли по її талії, пальці залишали гарячі сліди, а її подих зривався, коли вона притискалася до нього ближче, ніби боялася, що це мить розтане. Її поцілунки були жадібними, але ніжними, кожен із них — як обіцянка, що вона більше не втече. Його губи знаходили її плечі, шию, скроні, а її пальці стискали його шкіру, ніби вона намагалася вкарбувати цей момент у пам’ять. Жар їхніх тіл заповнював кімнату, їхні серця билися в унісон, а кожен подих був сповнений любові, що нарешті вирвалася на волю.

Коли пристрасть стихла, вони лежали, сплетені, їхні подихи вирівнялися, а пальці ліниво гуляли по шкірі одне одного. Зоряна провела нігтем по його грудях, її дотик був легким, але з викликом, ніби вона все ще тримала його на гачку. Максим перехопив її руку, його губи торкнулися її пальців, а очі блищали ніжністю.
— Не бачся з Вадимом, — сказав він тихо, його голос був наполегливим, але теплим. — Я серйозно, Зоряно.
Вона підняла брову, її очі блиснули стервозною іронією.

— Ти знову за своє? — кинула вона, її тон був різким, але в ньому бриніла ніжність. — Я сказала Вадиму, що між нами нічого не буде. Але він мій друг. Я не кину його, знаючи, що йому боляче після моєї відмови.

Максим стиснув губи, його пальці легенько стиснули її руку.
— Мені це не подобається, — гаркнув він, його голос став різкішим. — Не спілкуйся з ним. Якщо треба, розірвемо всі договори з його фабриками.

Зоряна різко сіла, її волосся розсипалося по плечах, а очі палахкотіли подивом.
— Ти здурів? — кинула вона, її голос зірвався від обурення. — Це величезні збитки! Вадим — один із найкращих постачальників, і ти знаєш це. Викидати бізнес у смітник через твої ревнощі — це дурість!

Він пихнув, його рука ковзнула по її талії, але очі блищали впертістю.
— Тоді я сам із ним бачитимуся, коли буде треба, — кинув він, його тон був твердим. — А ти — ні. Мені так спокійніше.

Зоряна відкрила рот, щоб заперечити, але зупинилася. Її очі звузилися, губи стиснулися, але вона промовчала, не бажаючи розпалювати сварку знову. Вона відкинулася на подушки, її подих був уривчастим, а пальці легенько стиснули простирадло, ніби стримуючи себе.

Вони лежали мовчки, їхні тіла все ще торкалися, а тепло їхньої близькості гуділо в повітрі. Максим нахилився, його губи торкнулися її скроні, а рука ліниво ковзнула по її плечу. Зоряна пихнула, але її усмішка була м’якою, коли вона повернулася до нього, її пальці легенько штовхнули його в груди.
— Ти неможливий, — прошепотіла вона, її голос був хрипким, сповненим любові.

Ранок увірвався в квартиру сірим світлом, що лилося крізь штори, малюючи на паркеті тіні. Максим прокинувся першим, його тіло ще гуділо від ночі, а очі — сонні, але палаючі — ковзнули по сплячій Зоряні. Її волосся розтріпалося по подушці, а обличчя було спокійним, як ніколи. Він тихо встав, його босі ноги торкнулися прохолодної підлоги, коли він замовив сніданок — млинці зі згущенкою, її улюблені, — із найближчої кав’ярні, що відкривалася на світанку. Аромат кави й солодкої згущенки заповнив кухню, коли він повернувся до спальні.

Зоряна ворухнулася, її очі розплющилися, а усмішка — сонна, але грайлива — розквітла, коли вона побачила його.
— Ти що, вже на ногах? — кинула вона, її голос був хрипким, сповненим тепла.

Він розсміявся, його рука смикнула її ближче, і їхні губи злилися — коротко, але п’янко.
— Млинці на столі, — кинув він, його голос був низьким, сповненим ніжності. — Твої улюблені.

Вона пихнула, її пальці легенько штовхнули його в плече.
— Ти пам’ятаєш? — кинула вона, її очі блиснули пустощами. — Ну, веди, герою.