Вікторія Сурен - Прокляття рейлі, Вікторія Сурен

Я відводжу очі:

— Мені треба подивитися розклад. Де він взагалі тут висить? А-а-а! Відчуваю, що повішуся тут тільки я! У мене ж тепер вічний нагляд. Думаю, краще почати відвідувати заняття.

— Це ви́кликає ще більше підозр.

— Куди там більше… — бурмочу та вирішую піти до золотавих сходів на перший поверх. — Мене й без того вбивцею вважають. А потім приходить твій друг та рятує мене.

— Ох, Вежа Правосуддя… — тягне Ру, крокуючи слідом. — Бував там. Того мертвого жирного щура вже прибрали? Чи то таки вагітна щуриха?

— Не помітила якось. То не знаєш… чому Люциліан прийшов по мене? Йому ж наче… байдуже на всіх … — обережно веду, позираючи на Ру. Хлопець не виглядає таким веселим та запальним, як кілька секунд тому.

— Бо ви гуляли разом. Це правда. То чому її не сказати? Він не настільки злий.

Я фиркаю. Отже, дотримуємося цієї казочки про гульки? Навіть поруч із Ру? Оце Люциліан брехун...

— А де твоя кімната? — питаю, аби спитати.

— Ми з Люци ділимо найбільшу. У нас окремі спальні, але саме приміщення одне. О-он там, — він обертається та вказує підборіддям вдалину. — Через кімнату від тебе.

Мої брови злітають дашком.

— Певно, ви дуже близькі друзі.

— Вже як п’ятнадцять років, — відповідає Ру.

Дідько. Вони такі близькі друзі, але водночас Люциліан не знав, що я рейлі, коли попросив віднести документи до архіву, хоча його бісовий найкращий друг шість тижнів поспіль діставав мене! Якось в них надто багато таємниць один від одного.

Сходи зовсім поруч, а разом із ними гул студентів знизу. Вогневик пропускає мене уперед.

— Ти такий галантний, мене аж нудить. Ой, дивися! — я тицяю пальцем у протилежний бік, і допоки Ру відвертається, прослизаю повз нього та біжу назад до кімнати.

Зачинивши двері на замок, беруся розчісувати волосся та витрачати залишки тональною крему, консилеру й всіх чорних тіней. Не можу знаходитися серед магів такою сонною та непідготованою. Та й загалом прекрасний зовнішній вигляд — це моє все.

Сьогодні слід вивчити приміщення академії, територію, підслухати чимало розмов, знайти нових корисних знайомих…

Мені ніколи не зрозуміти жінок.

Бісовий вогневик.

Так, деякі дівчата люблять закохуватися в недоступних для них чоловіків, як от Люци, попри те, що поруч крутяться такі, як Ру, але це не про мене.

Мені не подобається жоден з них.

І наразі моє основне завдання — знайти вихід з цього жаху.

✯✯✯

Вітання! Рада, що ви досі зі мною! Нагадую, що ви можете писати свої враження стосовно прочитаних розділів у коментарях💖 

І не забувайте про зірочки, якщо цікаво!