Делісія Леоні - Його заборонене кохання. По той бік прокляття., Делісія Леоні

Вона – Його заборонене бажання, заборонена пристрасть, заборонене минуле. Вона мала спокусити імператора, але спокусила Його. Вона мала стати коханкою Його Величності, але стала Його. Вона переслідує Його уві сні та наяву. Яку гру вона веде? Чи пробачить йому імператор, що він зазіхнув на те, що мало належати йому? Авжеж ні. Але чи зможе Він її відпустити? Прокляття забрало в нього колись кохану дружину та дитину. Забрало його життя та подарувало вічний біль. Хто насправді ця дівчинка, яка вважає, що кожне прокляття має інший бік… БЕЗКОШТОВНО!

Розділ 1.

— Здається, ти вибрав не ту няньку. Я на цю роль не підходжу. Вибач. Тобі ще налити? - спитав я і простяг руку з пляшкою аренті.

— Ні, дякую. З мене досить. Та й тобі радив би. Адже день тільки на подвір'ї, - з явним докором у голосі помітив Ерлоу. Я не відреагував на його зауваження чи як його… дружню пораду? Налив собі повну склянку і одним ковтком відпив одразу половину.

Я глянув у вікно, примружився при яскравому сонячному світлі.

— Мені нема до кого більше звернутися, Тейрен. Ти - мій друг. Дівчинка втратила батьків. У мене безвихідне положення: імператор відправляє мене на західні землі. А це мав бути її перший бал.

— На довше залишиться незайманою, - скривився я, прикрив очі і поклав голову на спинку крісла. Відучора головний біль не минав. Я намагався заглушити його спочатку зіллям, а потім просто плюнув і вирішив, що ніщо так не лікує як якісне і смачне аренті.

— Дівчина зовсім не така…

— Начхати. Я – не нянька. Ні для неї, ні для кого б там не було ще, Ерлоу.

— А якщо я скажу, що справа не лише у її першому виході у світ?

Я дивився на свого друга. І чому він обрав саме сьогоднішній день для таких розмов? Відставив склянку, трохи випростався в кріслі і запитливо дивився на нього, чекаючи продовження.

— Східні землі вважають, що якщо об'єднатися з нашими, вони зможуть зупинити війну з півночі. Незабаром до палацу прибуде принцеса Алія. Імператору повідомили про важливість цього союзу. Усі його радники проголосують за цей шлюб. І ти розумієш, що їх зовсім не лякає війна, а спокушає щось інше. Наш юний і безмозкий імператор повністю довіряє своїм... помічникам. І виконає те, що від нього вимагається. Тобто одружиться з принцесою Алією.

— І чим може допомогти твоя ця... підопічна? - зітхнув приречено я. - Скільки ти казав їй років? Вісімнадцять? - з їдким глузуванням промовив я.

Ерлой скривився і сердито подивився на мене. Я лише знизав плечима і посміхнувся. А що саме він від мене чекав?

— Так, їй вісімнадцять. І вона готова виконати свою роль.

— Яку роль, Ерлоу? Ти так і не сказав.

— Запобігти цьому шлюбу, Тейрене.

Я дивився на свого друга і чекав, що він сам скаже, що це все жарт. Але ні. Він сидів із таким серйозним виглядом, що мені стало вже не по собі. Я голосно засміявся.

— Хочеш із вісімнадцятирічного дівчиська, своєї підопічної, зробити коханку імператора і розірвати цей шлюб?

— Еріел має особливу магію. І красу. Вона зможе. Я впевнений в цьому.

Я взяв склянку і залпом допив весь її вміст. А потім послав свого друга... до демонів.

— Ти не розумієш…

— Навіть не намагаюся, - різко відповів я і потягнувся до наступної пляшки.

Ерлоу мовчки спостерігав за мною. А я чекав, коли він забереться до піднебесних псів.

— Пройшло стільки часу, а ти досі не відпускаєш їх,— почув я тихий голос.

— Не ваша собача справа! - огризнувся я і біль знову пронизав мене зсередини.

— Нині нам потрібна твоя допомога. За стільки років я не просив тебе ні про що. Зроби це заради мене, заради нашої дружби, заради імперії.

— О, ні, не смій навіть згадувати про вірність і відданість імперії, Ерлоу! - вибухнув я і зіскочив з крісла. – Імперія забрала у мене все…

— Отже, зроби це заради мене! – у свою чергу вибухнув чоловік і також підвівся зі свого крісла. - Досить пити і спопеляти себе болем! Зроби перерву та вийди в люди. Після своєї місії можеш тут хоч поринути у свій морок і холод!

Ерлой натяг на себе сильніше хутряне пальто, вказуючи, що справді замерз. Усім було холодно у моєму замку. Усім, тільки не мені. Я стояв в одній сорочці із закоченими рукавами і мені було абсолютно… не холодно. Після смерті дружини я нічого не відчував: ні холоду, ні тепла. Тільки один біль мучив моє тіло і душу.

  Я взяв пляшку зі столу і спокійно пройшов до дверей.

— Вихід ти знаєш де, Ерлоу, - кинув я йому і покинув приміщення.

 

*****

— Я не був на балах уже багато років, - зітхнув я приречено.

— Чудовий, не натягнутий привід повернутися у суспільство, — посміхнувся Грей, один із небагатьох моїх друзів, які ще залишились у цьому світі. Я зовсім не обривав з усіма зв'язок після всього того, що сталося, просто… замкнувся у собі, замкнув себе у своєму замку, подалі від імператорського палацу та всіх його справ.

Я поставив на стіл порожню склянку. Аренті обпалило мені горло та груди. Потрібно якось не напитися на цьому проклятому балу. І як я погодився на це? Просто хотів відплатити послугою за минулі добрі справи своєму давньому другові. Один бал. І нехай потім котиться до всіх демонів. Я не міг зрадити нашу дружбу, хоч мені й здавалося, що весь його план – повне марення. І як йому не шкода дівчину? Але якщо вона згодна стати коханкою імператора ... всі жінки однакові, врешті-решт.

Грей зголосився мені допомогти так само, як і я Ерлоу. Одна лише різниця: Грею було набагато менше років, щоб вивести у суспільство вісімнадцятирічну дівчину. А ось мій вік, гм, якраз підходив їй у… няньки-опікуни.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍