Вікторія Сурен - Прокляття рейлі, Вікторія Сурен

Доведеться триматися одне за одного та підтримувати, якщо хтось спіткнеться одразу під дві руки. Були моменти…

Та принаймні ми разом.

Склеєні міцним клеєм та готові жити теперішнім, думаючи про тут і зараз.

— Цілуватися на кладовищі трішки ненормально, — підсумовує Ру, отримавши копняк ліктем від Суджі:

— У тебе шкарпетки різнокольорові, мовчи, вогнику.

Я усміхаюся, вивчаючи Люци, який розглядає мою сукню, ніжно усміхаючись, ніби тримає в руках принцесу, яку боїться втратити.

Ми йдемо у вічність, готові жити та ловити момент, бо кожен день може бути останнім і час дозволити собі ризикувати та мріяти. Думати та діяти, бо завтра може не настати.

Понурий світ позаду нас розчиняється, а попереду майбутнє разом із друзями та рішучими діями.

Хоробрістю.

Любі читачі, ви дісталися кінця книжки про магію, стихії та кохання! Діліться вашими враженнями в коментрях, лишайте зірочки та читайте мої інші роботи!

Дякую вам за приділений час! Міцно обіймаю!

Ваша Ві.

Кінець