Селена Рейні - Безхатько в подарунок, Селена Рейні

Оля щось диктувала, а Зоя Василівна старанно записувала. Тоді весела наречена розвернулася і покинула салон, а хазяйка тикнула Христині папірець.

– Це потрібно зробити за два тижні.

Дівчина механічно взяла лист і прочитала занотоване: більше квітів, менше гілля, густіша вишивка, дрібніша мережка. І все це у натуральну величину, а не на ескізі та у двох екземплярах на різних тканинах, на одній з яких взагалі вишивати нереально.

– Я цього не робитиму.

– Не зрозуміла…, – набундючилась жінка.

Христина відкинула листок, ніби він обпікав її. Шити весільну сукню для дівчини, яка виходила за чоловіка, в якого вона закохалася? Ні. З таким завданням не справилися б і наймайстерніші вишивальниці…

– Якщо ти не виконаєш це завдання, то я…

– Що? – спокійно запитала.

– Звільню тебе! – репетувала власниця.

– Гаразд, – промовила, накидаючи на плечі куртку і направляючись до виходу з салону.

Забирати їй тут було нічого. Директриса не дозволяла навіть зарядку на роботі тримати, не те що улюблену чашку чи вазон.

– Христино! Зупинися! Негайно повернися на роботу! Я все тобі пробачу!

Але дівчина вже вийшла з салону. А повернувшись додому, відразу пішла у кімнату та безсило звалилася на диван. Вже через мить зайшли мама та тато.

– Я звільнилася, – відразу їм повідомила і тихо заплакала.

– Доню моя, – обійняла її мама. – І то ти так через ту роботу засмутилася? – питала, розтираючи їй спину.

Дівчина лише схлипнула.

– Припини, дитино, – мовив тато. – Було б чого розкисати. Давно пора тобі розпочати свою справу і працювати на себе.

Дівчина нічого не відповіла.

– Ми з мамою допоможемо. Хатку у селі продамо. Багато, звісно не виручимо, але тобі на старт вистачить.

Від згадки про хатинку, Христина ще більше розплакалася.

Батьки розмірковували над її майбутнім, а коли вже хотіли покинути її подрімати, донька проказала:

– Тату, не потрібно завтра у село їхати за моєю сім-карткою. Дешевше купити новий стартовий пакет.

– Ну, якщо ти так хочеш, то добре. Відпочивай. А прокинешся, то заходь у кухню. Я за цей час по тортик для тебе збігаю, а мама картопельку запече. Треба ж відсвяткувати твоє звільнення, – усміхнувся і разом з мамою вийшов з кімнати.

А Христина закрила обличчя руками. За ті кілька днів вона стільки всього дізналася про Павла. Але найголовнішого чоловік їй не сказав. Він був заручений. І це для Христини перекреслило все, що відбулося між ними.