Лаванда Різ - За мить до кохання, Лаванда Різ

— Так, вітер змінився. Повір, коли у цих місцях вітер змінює свій напрямок, у людей теж щось змінюється у житті, хоча б трохи, але щось завжди відбувається.

Я здала, отримала найвищий бал! Не пам'ятаю, здається, я навіть верещала від щастя, стрибаючи поруч із Трісом, у якого на обличчі застигла повна впевненість, що скоро ми разом вирушимо до Штатів. Подумки він вже забрав мене з собою і спланував наше спільне життя.

— Вітаю, манюня! Ти на це заслужила! Цього слід було очікувати, за результатами ти найкраща! Біжимо, у мене для тебе дещо є! — хапає за руку і ми, знову дуріючи на хвилі легкості та шаленого захоплення, біжимо до його машини, поряд з якою вже стоїть фургончик, що розвозить квіти. От хитрун, про все встиг подбати, підготувався! Тріс вручає мені величезний букет червоних троянд, а букетик білих обережно кладе на заднє сидіння.

— Це для твоєї мами. Стривай, це ще не все, — виявляється, у нього кишені весь цей час лежала оксамитова коробочка. Я її як побачила – мало не зомліла і ледь встояла на ногах. Але це не обручка і не пропозиція вийти заміж. З одного боку полегшало, а з іншого, з того, де частина мене все ще витає в романтичних хмарах і катається на веселці, щось кольнуло, якась гіркота через те, що Тріс збирається забрати мене з собою, але назвати мене нареченою не поспішає. Але краще міркувати тією частиною, яка мислить тверезо і не дуже відірвана від реальності. Рано нам ще одружуватися, замало разом пройдено, пуд солі не з'їли і зиму та ремонт не пережили. У коробочці спокусливо виблискує золотий браслет з медальйончиками у вигляді якоря, серця та русалки.

— Щоб ти ніколи не забувала це літо, нашу зустріч і наші почуття, — надягає мені на зап'ястя цю красу, клацаючи замочком.

— Дякую, він дуже милий. Мені подобається, догодив, — підставляю губи для поцілунку. — Поїхали знайомитись з моєю мамою? Бо мені вже кортить побачити вираз її обличчя.

З новим чоловіком моєї мами у нас дуже стримані і навіть прохолодні стосунки. Златан відчуває, що я дочка свого батька і не схвалюю те, що він закохав в себе мою маму. Але мені доводиться миритися з його існуванням, тому ми сухо киваємо один одному під час зустрічі, перш ніж мама намагається задушити мене у своїх обіймах.

— Тіно, доню, яка ж ти в мене красуня! Я так скучила! Златане, скажи, що від неї неможливо очей відвести? Не дивно, що довкола неї в'ються хлопці! Один ось навіть за океан зібрався відвезти! — Торохтить вона, поглядаючи на Тріса.

— Мам, дякую, що не задушила, я оцінила, наскільки сильно ти мене любиш, — зніяковіло беру Тріса за руку, знайомити хлопця з батьками – це важливий крок, який підкреслює серйозність ваших стосунків та намірів. — Знайомтеся, це Трістан… той самий.

— Радий знайомству. Це вам, — Тріс галантно простягає мамі букет і тисне руку Златану. — Тепер я знаю, на кого схожа Тіна. Виявляється, вона копія мами. Ви така ж красуня, — можна сказати, маму він вже причарував, ти диви, як може підлизуватися.

— Ой, дякую, мені дуже приємно. Проходьте всередину, побалакаємо, — мама розпливається задоволеною усмішкою, красномовно мені підморгуючи.

Ми приїхали в будиночок на озері, туди, де трапився наш перший раз, тому одразу наринули спогади, емоції, дотик пережитих відчуттів. Ми з Трісом не розмикаємо своїх рук, сідаємо поряд, як папужки-нерозлучники. Я впевнена, він теж згадує, тому в нього так очі блищать і посмішка якась особлива.

— Ви дуже добре разом виглядаєте, такі закохані! Давайте по келиху шампанського за перемогу на іспиті та майбутні грандіозні плани, — мама підготувалася, купила найдорожче шампанське, яке тільки може собі дозволити і мій улюблений шоколад. Розчулює, що вона пам'ятає такі дрібниці. — Сподіватимемося, що Тіна отримає грант і у вас все складеться!

— Вона його отримає, я впевнений на всі двісті відсотків, — Тріс розглядає мою маму, а вона розглядає його. Це так смішно виглядає збоку.

— Звідки така впевненість, всяке буває, — важко зітхаю, ця тема все ще ятрить мені душу, адже я досі не уявляю, як розлучуся з батьком.

— Я знаю, бо встиг де з ким поговорити. Манюня, тебе приймуть до університету можеш навіть не сумніватися, за тиждень прийде офіційне запрошення, — заявляє Тріс, насолоджуючись ефектом. — Та-дам, це ще один сюрприз для тебе. Можеш потихеньку збирати речі. Ти здивована? — Цілує мене в куточок губ, зовсім не соромлячись моєї мами.

— Хоч як я готувала себе до цієї думки, але все одно шокована. А ти у мене, виявляється, містер «все схвачено», - розгублено бурмочу у відповідь. — Так швидко!

Мамі Тріс сподобався, вона ним зачарована, тому вона з ще більшим завзяттям почала мене вмовляти і заспокоювати, підтакуючи Трістану, що попереду на мене чекають безхмарні горизонти і запаморочливе щастя. Я знаю, що насправді так не буває, але цього вечора я дозволила собі повірити, що попереду тільки білесенька щойно пофарбована смуга удачі.

— У тебе класна мама, — сівши в машину, кидає мені Тріс. — Чого не скажеш про тата. …Пробач, я обіцяв цю тему не чіпати, — ми поспішаємо на вечірку, тому Тріс жене швидше, ніж належить, уважно дивлячись на дорогу. — Вона нас практично благословила!

— Як гадаєш, а я сподобаюся твоїм батькам?

Він не відповів одразу. Мені навіть здалося, що він не почув моє запитання. Але ця пауза мала мене насторожити.

— Мої батьки дуже складні люди, Тіно. Навіть я їм не подобаюсь. Головне, що нам добре разом, а решта не така важлива.