Маркіз де Сад - Будуарна філософія

ДОЛЬМАНСЕ. Доведеться вам почати, мадмуазель.

ЕЖЕНІ (зашарівшись). О небо! Я соромлюся…

ДОЛЬМАНСЕ. Женіть від себе це боягузливе почуття. Всі наші дії, а надто дії, спрямовані на пошуки розпусних утіх, надихаються природою, і нема серед них такої, — хай навіть вам вона видається вартою осуду, — що її слід соромитися. Починайте, Ежені, і поведіться з цим молодиком, як повія. Адже всяка поступка дівчини забаганкам хлопця — це жертва, принесена на олтар природи, а ваша стать ніколи не служить природі вірніше, аніж у тих випадках, коли віддається нашій; одне слово, ви й народжені для того, щоб вас шпокали, і та з ваших сестер, котра йде всупереч цьому задумові природи, мабуть, з'явилася на світ унаслідок помилки. Власноручно спустіть цьому молодикові штани нижче його прегарних стегон і закотіть угору сорочку, щоб його передок — і зад, який, до речі, в нього бездоганний — опинився в цілковитому вашому розпорядженні. Тепер візьміть у руку оцей здоровенний шмат плоті, який, я вже бачу, незабаром перелякає вас своїми розмірами та формою, а другою рукою пестливо погладьте йому сідниці. І полоскочіть кружальце. Отак, отак… (щоб показати Ежені, як вона має діяти, він сам заходжується коло Огюстена). Насамперед відкрийте червону голівку, і не закривайте її, коли сіпаєте цю штуку… Натягуйте вуздечку, щоб вона мало не рвалася… Засвоїли мою науку? А ось вам і наслідки… А ти, хлопче, я тебе заклинаю, не стій отак стовпом, зі складеними руками. Тобі що, нема чим їх зайняти?.. Ану пройдися пальцями по оцих прегарних персах, по опуклих сідницях…

ОГЮСТЕН. Пане, а можна я цьомну мадмуазель, яка робить мені так приємно?

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Авжеж, дурню, цьомай її, цьомай стільки, скільки захочеш. Адже ти цілуєш мене, коли ми бавимося в постелі!

ОГЮСТЕН. Ох! Ох! Які губки!.. Які свіженькі!.. Мов троянди в нашому саду! (Показує на свій настовбурчений інструмент.) Осьде, панове, гляньте, як воно на нього подіяло!

ЕЖЕНІ. О небо! Який він став довжелезний!..

ДОЛЬМАНСЕ. А зараз хай ваші рухи стануть розміреніші, енергійніші… Дайте-но мені його на хвильку і дивіться, як робитиму я. (Накачує Огюстена.) Бачите, я сіпаю його все швидше і швидше, й водночас мої рухи робляться все м'якші?.. Нате, беріть, але не покривайте голівку… Добре! Ось тепер він у всій красі. Ану порівняймо, чи справді він у нього більший, ніж у шевальє.

ЕЖЕНІ. В цьому не сумнівайтеся. Погляньте я не можу обхопити його пальцями.

ДОЛЬМАНСЕ (міряє). Атож, маєте рацію. Тринадцять дюймів завдовжки і вісім у обхваті. Таких здоровенних я ніколи не бачив. Ми називаємо це прутень-красень. І ви користаєтеся з його послуг, пані?

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Щоразу, коли ночую на цій віллі.

ДОЛЬМАНСЕ. Ви приймаєте його в гепу, чи не так?

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. В гепу частіше, ніж у пуцьку.

ДОЛЬМАНСЕ. Ох, та ви розпусниця! Хай мене чорти візьмуть, але я не певен, що витримав би його.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Не скромничайте, Дольмансе. Якщо він пропихається в мою гепу, то у вашу ввійде і поготів.

ДОЛЬМАНСЕ. Побачимо. Я тішу себе надією, що Огюстен не відмовиться налити в мене своєї живодайної рідини. Я охоче підставлю йому свій зад. Але продовжимо заняття… Пильнуйте, Ежені, зараз змій вивергне свою отруту. Приготуйтеся… Не відривайте погляду від голови цього чудо-члена. Перед тим як виплюнути сім'я, він роздується й забарвиться прегарною червоною барвою, і тоді качайте його якомога енергійніше. Хай ваші пальці, що лоскочуть кружальце заднього проходу, проникнуть туди вглиб. Віддайтеся цілком і до решти тому хто грається з вами в цю гру; знайдіть його уста і присмокчіться до них; нехай ваші принади, так би мовити, летять попереду ваших рук… Він вивергає сім'я. Ежені — ось мить вашого тріумфу!

ОГЮСТЕН. Ой-ой-ой! Ой умираю, мамзель, умираю!.. Не можу більше, не можу! Швидше качайте його, благаю, швидше!.. Ох, прокляття! Мені темніє в очах!

ДОЛЬМАНСЕ. Енергійніше Ежені, енергійніше! Не щадіть його, він у нестямі… О, який фонтан сперми!.. І як потужно він б'є!.. Бачите онде краплі? Перший струмінь пролетів понад десять футів… Ох, чортівня! Він залив усю кімнату! Яка потужна помпа! І ви кажете, цієї ночі він трахнув вас, пані?

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Разів дев'ять, а може, й десять. Ми з ним уже давно не рахуємо.

ШЕВАЛЬЄ. Прекрасна Ежені, ви вся в милі.

ЕЖЕНІ. О, я хотіла б у ньому купатися! (До Дольмансе.) То як, учителю, ви задоволені мною?

ДОЛЬМАНСЕ. Як для дебютантки, то дуже добре. Але деякі істотні дрібнички ви знехтували.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Не біда. Вміння приходить із досвідом. Щодо мене, то я дуже задоволена з моєї Ежені. Вона виявляє чудові здібності, і тепер, думаю, нам слід потішити її видовищем іншого роду. Нехай вона добре роздивиться, як устромляють прутня в гепу. Я вам підставлю свою, Дольмансе; я буду в обіймах брата, він наколе мене спереду, ви — ззаду, а Ежені приготує вашого дрюка, сама вставить його в мою гепу й уважно простежить, як він там ковзатиме, аби ознайомитися з цією процедурою, яку ми потім застосуємо й до неї, використавши довбню, що нею природа наділила нашого юного геркулеса.

ДОЛЬМАНСЕ. Ми це влаштуємо, неодмінно влаштуємо, і незабаром мила гепочка нашої учениці затріщить під могутніми поштовхами славного Огюстена. Я цілком схвалюю ваш задум, пані, але якщо ви хочете, аби я добре вас укоськав, то дозвольте додати до вашого плану одну деталь. Огюстен, якому я швидко поверну бойову форму, взявши його зброю в руки, настромить мене на свого інструмента, поки я оброблятиму ваш прегарний зад.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Я приймаю і схвалюю вашу поправку. Мені від цього буде тільки вигода, а наша учениця одержить два чудові уроки замість одного.

ДОЛЬМАНСЕ (заходжуючись коло Огюстена). Ходи, хлопче,