Маркіз де Сад - Будуарна філософія

(невміло хапаючи штучного члена). О, залюбки! Я ніколи не відмовлюся, коли йтиметься про мою участь у розпусних ігрищах! Віднині — це моя єдина релігія, єдині правила моєї поведінки, єдині підвалини всіх моїх вчинків. (Застромляє Дольмансе штучного члена.) Правильно я зробила, любий учителю? Ви мною задоволені?..

ДОЛЬМАНСЕ. Чудово!.. Бігме, мала пустунка настромила мене, мов чоловік! Добре! Ось тепер ми майже ідеально сплелися всі четверо. Лишилося розпочати гру.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. О, шевальє, я в нестямі, я помираю!.. Мабуть, ніколи не звикну я до солодких поштовхів твого чудесного прутня…

ДОЛЬМАНСЕ. Прокляття! Скільки втіхи дає мені ця чарівна гепа!.. О, трахайтеся, трахайтеся, спустімо разом усі четверо!.. Клятущий Боже! Я конаю!.. Я випускаю дух!.. Ох, за все моє життя мені не було так любо! Ти вже випустив сім'я, шевальє?

ШЕВАЛЬЄ. Подивися на оцю запінену пуцьку і сам скажи.

ДОЛЬМАНСЕ. Ох, друже, як шкода, що це добро пролилося не в мою гепу!

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Спочиньмо, бо я ледве жива.

ДОЛЬМАНСЕ (цілуючи Ежені). Ця чарівна дівчина трахнула мене, наче бог Пріап.

ЕЖЕНІ. Сказати правду, я й сама спізнала насолоду.

ДОЛЬМАНСЕ. Якщо ти розпусник, ти не повинен знати жодних обмежень, ну а якщо йдеться про жінку, то їй слід примножувати втіхи навіть поза межі уявного.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Я помістила п'ятсот луїдорів у одного нотаря, заповівши їх тому, хто навчить мене пристрасті, якої я ще не знаю, і хто зумів зіграти зі мною в розпусну гру, в яку я досі не грала.

ДОЛЬМАНСЕ. (Відтепер співрозмовники, привівши себе до ладу, тільки розмовляють.) Це химерна ідея, і я приймаю ваш виклик, але сумніваюся, пані, що незвичайне прагнення, яке ви плекаєте, має стосунок до витончених утіх, які ви щойно пережили.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Я вас не зовсім розумію.

ДОЛЬМАНСЕ. Бачте, я не знаю нічого зануднішого, аніж гратися в пуцьку, і коли бодай один раз людина спізнала насолоду в гепі, я не вірю, щоб вона змогла думати про щось інше.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. А нащо зрікатися давніх звичок? Людина мого складу прагне, щоб її грали всюди, де можна, і хай там у яку частину мого тіла проникає чоловічий інструмент, мені любо відчувати його в собі. Одначе я з вами згодна і готова заявити в присутності усіх хтивих жінок, що насолода, яку наша сестра переживає, коли її трахають у задній прохід, завжди перевищує ту, якої вона заживає, коли обробляють їй передок. Нехай про це спитають у будь-якої європейської жінки, котра не нехтує обидва способи: врочисто стверджую від їхнього імені, що немає жодного порівняння, і тій, котра спізнала задньої втіхи, дуже важко буде погодитися на те, щоб її знову грали спереду.

ШЕВАЛЬЄ. Я дотримуюся іншої думки. Я завжди погоджуюся на все, що мені пропонують, але мої вподобання чітко визначені: по-справжньому я люблю в жінках лише той олтар, який спорудила для нас природа, щоб ми йому поклонялися.

ДОЛЬМАНСЕ. Та це ж гепа — і тільки вона! Ти як слід вивчи закони природи, мій любий, і переконаєшся, що вона ніколи не вказувала нам на інші олтарі поклоніння, крім дірочки заднього отвору Вона дозволяє нам ходити й іншими шляхами, але рекомендує лише цей. Нехай мене чорти візьмуть, та якби в її наміри не входило, щоб ми протикали задниці, то хіба вона пристосувала б так точно діаметр цієї дірочки до діаметра наших членів? Хіба цей отвір не круглий — так само, як і вони? Треба бути справжнім ворогом здорового глузду, аби уявити собі, що овальний отвір може призначатися для круглісіньких членів! Наміри природи очевидні з огляду на цю кричущу невідповідність: у такий спосіб вона явно дала нам зрозуміти, що потворні жертвоприношення крізь цю частину тіла, сприяючи розмноженню людського роду, яке вона лише терпить, дуже й дуже їй не до вподоби. Але продовжимо наші лекції. Щойно Ежені близько ознайомилася з високою містерією виверження сперми та жіночих соків; тепер я хочу, щоб вона навчилася спрямовувати ці потоки.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ви зараз такі виснажені обидва, що навряд чи вам удасться й далі правити їй за приладдя для дослідів.

ДОЛЬМАНСЕ. Я згоден, і тому мені хотілося б, аби ви знайшли нам у вашому домі або маєтку якогось молодика з квітучим здоров'ям, що послужив би нам для цієї мети.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Я маю напохваті хлопця, і саме такого як ви потребуєте.

ДОЛЬМАНСЕ. Це випадково не отой молодий садівник, дуже вродливий на личко, віком років вісімнадцяти, якого я нещодавно бачив? Він працював під деревами.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Так, це він, Огюстен. Природа обдарувала його членом завдовжки в тринадцять дюймів і восьми з половиною дюймів у обхваті.

ДОЛЬМАНСЕ. О небо! Яке страховисько! І воно здатне плюватися спермою?

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ще й як здатне! З нього вивергається бурхливий потік. Піду його пошукаю.

ДІАЛОГ П'ЯТИЙ
ДОЛЬМАНСЕ, ШЕВАЛЬЄ, ОГЮСТЕН, ЕЖЕНІ, ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ (заводячи Огюстена). Ось хлопець, про якого я вам казала. Розважаймося далі, друзі, — чого варте життя без розваг?.. Підійди ближче дурнику!.. Ох, і йолоп же!.. Чи повірите, ось уже півроку обробляю я цього селюка, а він як був дикуном, так ним і залишився!

ОГЮСТЕН. Ет, пані, таж ви мені казали, й не раз, що в мене іноді непогано виходить, і якщо вам треба обробити клапоть цілини, то ви залюбки довіряєте цю роботу мені.

ДОЛЬМАНСЕ (сміється). Та він просто чарівний!.. Чарівний!.. Який ти свіженький, мій друже, який простодушний… (Показуючи на Ежені.) Осьде необроблений квітник, Огюстене. Хочеш на ньому попрацювати?

ОГЮСТЕН. Що ви,