Шекспір Вільям - Генріх VI : Частина 2, Шекспір Вільям

Бог свідок, цей негідник несправедливо
звинуватив мене.
Пітер
(виставляючи долоні)
Присягаюся, лорди, всіма своїми пальцями, він
казав це мені якось увечері на горищі, коли ми чистили лати лор-
да йорка.
Йорк Паскудний, ниций гнойовик! Лайдак!
Таж голову зніму за цю намову!
Прошу я вас, володарю, піддати
Його усій суворості закону.
Го-рнер Ох, володарю, повісьте меие, якщо я коли казав
таке! Мене звинувачує мій підмайстер. Днями я покарав його
за провину, і він навколішки поклявся сквитатися зі мною. У мене
є тому певні свідки, тож благаю вашу величність: не губіть чесної
людини, яку марно звинувачує негідникГ
Генріх Що, дядечку, нам тут закон підкаже?
Глостер Я розсудив би так:
Коли підозра падає на Йорка,
Буть Сомерсету регентом французьким;
Цим двом нехай призначать день двобою
В належнім місці — маємо ж підозру,
Що все це — лиш слуги лиха намова.
Такі закон і Глостерова думка.
Генріх Хай буде так. Мілорде Сомерсет,
Вас регентом французьким призначаєм.
Сомерсет Я вам уклінно дякую, владарю.
Горнер А я охоче стану на двобій.
Пітер Змилудагеся, мілорде, я не можу битись! Заради
бога, зжальтесь! Людська злоба мете долає. О боже," помилуй
мене! Я не спроможний завдати— жодного удару. О боже, мені
погано!
Глостер Не будеш битися — тебе повісять.
Генріх Гетьу до в'язниці їх.! h поєдинок —
В наступнім місяці, в останній день.
Проведемо тебе ми, Сомерсете.
Фанфари.
Виходять.
СЦЕНА 4
Сад герцога Глостера.
Входять Марджері Д ж орден, Юм, Саутвел таБолінгброк.
Юм Ходімо, панове! Герцогиня, кажу вам, хоче по-
бачити, як ви здійсните ваші обіцянки.
Болінгброк У нас, пане Юм, усе готове. То її милість зво-
лить чути й бачити наші заклинання?
Юм Авжеж! Не бійтесь, вона відважна.
Болінгброк Я чував, що вона жінка незламного духу, та
все-таки краще, пане Юм, щоб ви були при ній нагорі, поки ми
клопотатимемось унизу. Отож прошу, йдіть із богом, залиште нас.
Юм виходить.
Матінко Джорден, припади до землі. А ти, Джоне Саутвел, при-
готуйся; будемо починати.
Нагорі входить герцогиня Глостерська, за нею
Юм.
Герцогиня Чудово, мої, шановні! Ласкаво прошу. Починай-
те— що швидше, то краще.
Болінгброк Стривайте! Чаклуни свій знають час.
Глибока ніч, ніч темна, тиха ніч,-
Спалили Трою о такій порі,
Коли сова кричить і виє пес,
Витають духи, потойбічні тіні
Встають з могил,— оця пора для нас.
Сидіть спокійно; той, кого прикличем,
У зачарованому буде колі.
Вони виконують належні обряди, креслять коло.
Болінгброк чи Саутвел читає "Conjuro te" * тощо.
Страшенно гримить і блискає. Врешті постає Дух.
Дух Adsum**.
Марджері Аснато!
В ім'я господнє (змушує тремтіти
Тебе могуть його) відповідай.
Ти підеш звідси, як усе розкажеш.
* Заклинаю тебе (лат.),
** Я тут (лат.).
Дух Питай, що хочеш, тільки відпусти!
Болінгброк
(читає з паперу)
"Найперш про короля. Що буде з ним?"
Дух Живий той герцог, що державця скине,
Одначе він переживе його
І від насильної загине смерті.
Поки Дух говорить, Саутвел записує його відповіді.
Болінгброк "Що Сеффолку в майбутньому судилось?"
Дух Йому погибель води принесуть.
Болінгброк "Що герцога спіткає Сомерсета?"
Дух Хай уникає замків.
Йому безпечніш буде на рівнинах,
Ніж там, де замки височать.
Закінчуй, бо несила вже терпіти.
Болінгброк Геть! В морок, у геєну вогняну
Щезай, нечистий!
Грім і блискавка. Дух щезає.
Швидко входять Иорк та Бекінгем із вартою.
Йорк Схопіть цих зрадників і їх начиння.
Таки застукали тебе ми, відьмо!
Ви, леді, тут? Король і вся держава
Вам зобов'язані за ці старання;
Без сумніву, вшанує гідно вас
За послуги ці славні лорд-протектор.
Герцогиня Таж послуги шкідливіші твої
Для короля, наклепнику. Пусті
Твої погрози.
Бекінгем Як пусті? А це?
(Показує їй папери)
Геть виведіть і міцно їх замкніть,
Тримайте нарізно. Ви з нами, леді.
Гей, Стаффорде, бери її!
Герцогиня і Юм під вартою виходять.
Покажем ваші іграшки судді.
Всі — геть!
Варта з Саутвелом, Болінгброком та іншими виходить.
йорк її ви, лорде, вистежили справно,
Цей випадок якраз до речі нам.
Погляньмо на диявольське ндонння...
Що маєм тут?
"Живий той герцог, щ© державця скине,
Одначе він переживе його
І від "асильмої загине смерті".
Це так, немов:
Аіо te, Aeacida, Romanes vincere posse *.
Ну, а далі?
"Що Сеффолку в майбутньому судилось? —
Йому щогибеяь води принесуть.-
Що лердола спіткає Сомерсетя? —
Хай уникає замків.
Йому безпечніш буде на рівнинах,
Ніж там, де замки височать".
Ну, ну, мілорди!
Нелегко віщування ці здобуто
Й .нелегко їх збагнути.
Король тепер прямує на Сенх-Олбенс,
З ним чоловік цієї леді. Вість
Домчить туди із швидкістю шня
Й протектору сніданок зіпсує.
Бекінгем Прошу я вашу милість, лорде Йорк,
Мене пошліть — ну ж нагороду дасть.
Иорк Будь ласка, лорде. Хто там €?
Входить слуга.
Проси до мене на вечерю завтра
Уоріка та Солсбері. Ходімо.
Виходять.
* Див. переклад у коментарях, с. S16.

ДІЯ ДРУГА
СЦЕНА 1
Сент-Олбевс.
Входять король Генріх, во>р-о>ле"з Мартзрита, Глостер, кар-
динал Бофорт і Сеффолк,
Сокольники гукають на птахів.
Маргарита Ах, лови птиць плавучих! Вірте, лорди;
Сім літ розваги кращої не знала,
Хоч, закладаюся,— цей дужий, вітер
Не дав старому Джоновї злетіть.
Генріх
(до Глостера)
Та як шугнув, мілорде, сокіл ваш —
Він вище всіх злетів у піднебесся!
Такими бог зробив свої творіння —
Птахи і люди прагнуть висоти.
Сеффолк Не дивина, владарю, що злітають
Так високо протектора птахи.
Бо здазють: висоти й господар прагне,
Думками вище сокола сягає.
Глостер Мілорде* тільки той, хто ниций духом,
Не може знятись над пташиний лет.
Кардинал Тож я й гадаю: пнеться він за хмари.
Глостер А вам не хочеться, мій кардинале,
Мерщій податися на небеса?
Генріх В ясну скарбницю вічного блаженства!
Кардинал Тобі земля як небо, ти в корону —
В жаданий скарб — уп'яв думки і очі.
Страшний протекторе, підступний пере,
Облещуєш державу й короля!
Глостер Занадто щось зухвала ваша святість!
Tantaene animis caelestibus irae? *
* Чи можливий такий великий гнів у душах, що при-
святили себе небу? (Лат.)
Церковник розпаливсь! Як поєднати
Із благочестям, дядечку, злобу?
Сеффолк Це не злоба. Інакше неможливо
З таким поганим пером сперечатись.
Глостер Як— хто, мілорде?
Сеффолк Та оце як ви.
Не вельми ображайтесь, ваша милість.
Глостер Вся Англія твоє нахабство знає.
Маргарита І честолюбство Глостера.
Генріх Прошу,
Ти не підбурюй перів, королево.
Хто прагне миру, той благословен.
Кардинал Я прагну встановити мир, здійнявши
Меч проти Гемфрі,— я благословен!
Глостер
(стиха, до кардинала)
Я, дядечку святий, повір, не проти!
Кардинал
(стиха)
Ну, зважся.
Глостер
(стиха)
Ти ж посередників не виставляй,
Відповісти за кривду маєш сам.
Кардинал
(стиха)
Та де тобі! Але, як стане духу,
То ввечері, на східному узліссі.
Генріх Про що ви, лорди?
Кардинал Знай, небоже Глостер,
Якби слуга твій птаха не забрав,
Ще полювали б.
(Стиха, до Глостера)
Візьмеш меч дворучний?
Глостер Так, дядьку.
Кардинал
(Стиха)
Все зрозумів? На східному узліссі.
Глостер
(стиха)
Погоджуюсь.
Генріх Про що ви, дядьку Глостер?
Глостер Про полювання. А про що ж іще?
(Стиха, до кардинала)
Клянуся богоматір'ю, стругну попові маківку,
А ні — я не боєць.
Кардинал
(стиха)
Medice, te ipsum *;
Гляди, протекторе, вцілій ти сам.
Генріх Знялась, неначе вихор, ваша лють.
Ця музика пригнічує мене!
Як струни деренчать такі, то де ж
Гармонія? Ану ж я помирю вас.
Входить городянин із Сент-Олбенса з криком:
"Чудо!"
Глостер Це що за крик?
Ти про яке там чудо галасуєш?
Городянин Так, чудо, чудо!
Сеффолк То розкажи про чудо королю.
Городянин Вже півгодини, як прозрів сліпий
Біля гробниці Олбена святого;
Незрячий зроду був цей чоловік.
Генріх Прославмо господа, що вірним дав
У пітьмі світло, в розпачі — розраду!
Входить мер Сент-Олбенса з міськими старшинами, С і м п "
кокс, якого двоє чоловіків несуть у кріслі, та його дружина.
Кардинал Процесією городяни йдуть,
Щоб вам його представити, владарю.
Генріх Як тішиться він радістю земною!
Але примножить зір йому гріхи.
Глостер Сюди, до короля підходьте. Зболить
Його величність говорити з ним.
Генріх Ну, розкажи нам, друже, як це сталось,
Щоб нам за тебе господа хвалити.
То ж як — ти був незрячий і прозрів?
Сімпкокс Сліпий був я від роду, ваша милість.
Дружина Атож, так і було.
* Лікарю, [вилікуй] себе сам (лат.).
Сеффолк Це що за жінка?
Дружина Його дружина, ваша милість.
Глостер Сказала б: мати — правди більш було б.
Генріх Де народився ти?*
Сімпкокс На півночі, у Бервіку, мілорде.
Генріх Ох, бідний! Бог помилував тебе —
Тож слав його невтомно дні і ночі,
Не забувай, що він тебе зцілив.
Маргарита Скажи, мій друже, випадково там
Ти опинився чи прийшов молитись?
Сімпкокс Бог свідок, що молитися. Стократ
І більше голос Олбена святого
Вві сні я чув. Він рік": "Прийди, Сімпкоксе,
На гріб мій, і тоді зцілю Тебе".
Дружина Так, достеменно, я й сама не раз
Той голос чула, так він і гукав.
Кардинал Ти ще й кульгавий?
Сімпкокс Так, помилуй боже!
Сеффолк І як це сталось?
Сімпкокс 3— дерева уи-ав.
Дружина Із. єлив", name.
Глостер Ти7 давна сліпий?
Сімпкокс Та зроду/, пане.
Глостер І заліз на сливу?
Сімпкокс Ще замолоду* тільки pas в житті.
Дружина Такг дорога за це він поплатився.
Глостер Тачс ризякиутиі Лаєий ти до слив.
Сімпкокс С*х, пане, це дружині закортіло,
І мусив лізти; нехтувать життям.
Глостер Меткий, шахрай! Та марно метикуєш.
Ну жг очі накажи; заплющ, розплющ.
Здаєтесь, все ж гогаиий маєш зір.
Сімпкокс Ні, богу дякувать, я"нйй, мов день.
Глостер Ну що ж! Якого кольору цей плащ?
Сімпкокс Червоний, ітане" він, мов. кров-.
Глостер Гаразд — а вбрання це, що на мені?
Сімпкокс Як вугіль чорне, як гагат.
Генріх А звідки знаєш ти, який гагат?
Сеффолк Ніколи, певно, він його не бачив.
Глостер Зате плащів, убрань багато бачив.
Дружина Та зроду він не бачив їх, ніколи!
Глостер Скажи, як звуть меж?
Сімпкокс На жаль, ие знаю,, пане.
Глостер Як звуть .його?
Сімпкокс Не зваю.
Глостер А "ото?
Сімпкокс О ні, не знаю, яаяе.
Глостер Як же звуть тебе?
Сімпкокс Оандер Сішнедкс,, вельм"ша