Шекспір Вільям - Генріх VI : Частина 2, Шекспір Вільям

Який-бо сон лихий я бачив!
Герцогиня Сон? Розкажи, і я розвію смуток,
Свій вранішній приємний сон згадавши.
Глостер Немов цей жезл, ознаку влади, хтось
Переламав (не пам'ятаю, хто,
Але, гадаю, був то кардинал),
: І голови стирчали на уламках г-
Збулись їх герцог Едмунд Сомерсет
І герцог Сеффолк, Вільям Де-Ла-Пуль.
Бог відає, що сон такий віщує...
Герцогиня Облиш! Він означає тільки те,
Що як в гаю твоїм хтось зломить прутик,
То збудеться, зухвалець, голови.
Тепер послухай, герцогу мій любий;
Мені ж наснилось, наче я сиділа
На троні у Вестмінстерському храмі,
Де королів і королев вінчають,
І Генріх з Маргаритою уклінно
Мені вінець поклали на чоло.
Глостер Елеоноро, висварити мушу
Тебе, зарозумілу ще й лиху;
Чи ти не друга дама в королівстві
1 не протектора дружина люба?
Чи не для тебе всі утіхи світу,
Аби ти тільки здумала про них?
І хочеться тобі кувати зраду,
Щоб чоловіка скинути й себе
З вершини до ганебного підніжжя?
Іди собі, не хочу далі слухать.
Герцогиня За що, мій лорде? Через сон якийсь
Так гнівитеся на Елеонору?
Що ж, сни таїтиму в собі й не буду
Насварена.
Глостер Ну, не гнівись,— я знов полагіднів.
Входить гонець.
Гонець Протекторе шановний, наш владар
Вас бачити в Сент-Олбенсі хотів би,-
Там буде полювання королівське.
Глостер Іду. Ходімо, Нелл. Чи ти за нами?
Герцогиня Так, любий, я слідом за вами їду.
Глостер і гонець виходять.
Йти мушу не попереду — слідом,
Коли такі думки нікчемні в Гемфрі.
Та бувши королю найближчим кревним,
Я спотикання камені змела б
І шлях по обезглавлених тілах
Проклала б. Жінка я, та не слабка,
Щоб роль зіграти на кону Фортуни.
Гей, де ти там? Сер Джон! Та не лякайсь,
Ми наодинці тут, лиш ти і я.
Входить Ю м.
Юм Хай береже господь величність вашу!
Герцогиня Що кажеш ти? Величність? Я — лиш милість.
Юм Та милість бога і поради Юма
Підвищать, ваша милість, титул ваш.
Герцогиня Що кажеш, чоловіче? Радивсь ти
З Марджері Джорден, відьмою старою,
Та Болінгброком, першим чаклуном?
І згодились вони допомогти?
Юм Так, обіцяли показати вам
Із-під землі покликаного духа,
Він відповість на всі ті запитання,
Які йому поставить ваша милість.
Герцогиня Гаразд, я запитання обміркую.
Приїдемо з Сент-Олбенса й тоді
Побачимо, як здійсниться це все.
Ось, Юме, нагорода — на, розважся
Зі спільниками в справі цій важливій.
Герцогиня виходить.
Юм Повеселюсь на гроші герцогині,
Ще й як! Але... Стривай-но, сер Джон Юм.
Стули уста й ні слова, тільки — цить!
Все вимагає тиші, таїни.
Елеонора золото за відьму
Дала — його ж я взяв би і за чорта.
Та золото пливе ще й з інших рук.
Сказати страшно — все ж хоч сам собі
По щирості признаюсь: кардинал
І Сеффолк, новоспечений наш герцог,
Пиху Елеонори врахувавши,
Мене її підбити найняли
На чародійство це, для неї згубне.
Хоч кажуть: "Шахраю навіщо й маклер?" —
Я Сеффолків і кардиналів маклер.
Цить, Юме, цить, бо ти ще скажеш: "Сеффолк
І кардинал — два спритні шахраї".
А втім — це правда. Ох, боюсь, що врешті
Крутійство Юма згубить герцогиню,
А через неї й герцог упаде.
Мене ж за все винагорода жде.
(Виходить)
СЦЕНА З
Лондон. Кімната в палаці.
Входять прохачі, серед них Пітер, підмайстер зброяра.
1-й прохач Панове, станьмо ближче. Лорд-протектор
от-от має тут пройти; тоді ми й подамо йому наші супліки.
2-й прохач Нехай же бог його боронить, добродійника! Хай
господь його благословить!
Входять Сеффолк і королева Маргарита.
1-й прохач Це, здається, він, і королева з ним. Підійду
перший.
2-й прохач Назад, дурню! Це ж герцог Сеффолк, а зовсім
не лорд-протектор.
Сеффолк Що, друже, ти чогось від мене хочеш?
1-й прохач Перепрошую, мілорде, я подумав, що ви —
лорд-протектор.
Маргарита
(читає)
"Лорду-протектору". То у вас прохання до його
милості? Дай-но гляну. Ти про що?
1-й прохач У мене, якщо ваша ласка, скарга на Джона
Гудмена, слугу пана кардинала; він забрав у мене будинок, і зем-
лі, й жінку — все.
Сеффолк І жінку? Це й справді прикро. А ти про що?
Що тут?
(Читає)
"На герцога Сеффолка, що обгородив громадські вигони в Мел-
форді". Що це означає, шановний пройдисвіте?
2-й прохач Ох, пане, я лише бідний прохач від усього
нашого міста.
Пітер
(подаючи скаргу)
Скарга на господаря мого, Томаса Горнера, що
сказав, буцімто герцог Йорк — законний спадкоємець корони.
Маргарита Що таке? Герцог Иорк сказав, ніби він закон-
ний спадкоємець корони?
Пітер Хто? Мій господар? Ні, далебі, ні. Мій господар
сказав, буцімто герцог Иорк — спадкоємець, а король — загарбник
престолу.
Сеффолк Гей, хто там?
Входять слуги.
Візьміть цього молодця і негайно приведіть під вартою його
господаря.
(До Пітера)
Розкажеш усе докладно при королі.
Слуги з Пітером виходять.
Маргарита А щодо вас, любителів протекцій
І захисту протекторових крил,-
Ідіть і знов пишіть йому супліки.
(Рве петиції)
Негідники! Геть! Сеффолку, женіть їх.
Всі Ходім, ходім відціль.
Прохачі виходять.
Маргарита Мій лорде Сеффолк, що це за манери
И звичаї при англійському дворі?
Так правлять на Британських островах
І поважають владу короля?
Що, й далі Генріх буде підопічним,
А кермуватиме понурий Глостер?
Я, титулом і правом королева,
Коритись маю герцогові? Ні!
Знай, герцогу: як ти у славнім Турі
Бивсь на турнірі за мою любов
І полонив серця французьких дам,
Гадала я, що Генріх теж, як ти,-
Відважний, і галантний, і ставний.
Та він до святості душею прагне,
Відлічує на чотках молитви,
його бійці — апостоли й пророки,
А зброя — вислови з духовних книг.
Його арена — келія затишна,
Його любов —— ікони. Як на мене,
його б годилось папою обрати,
До Рима відпровадити мерщій
Та увінчать чоло вінцем потрійним —
Було б це святості його достойно.
' Сеффолк Потерпіть, володарко. Я сюди
Привіз вас, тож і докладу зусиль,
Щоб в Англії вам радісно жилося.
Маргарита Тут, крім протектора, ще Бофорт — владний
Церковник; Сомерсет і Бекінгем,
Йорк буркотливий. І найменший з них
Сильніший в Англії від короля.
, Сеффолк Та з них найдужчий має менше сили,
Ніж мають Невіли в країні цій.
Уорік, Солсбері — не прості пери.
Маргарита Але мене дратує більш за всіх
Протектора дружина гордовита.
Так лине між придворних дам, немов
Імператриця, а не герцогиня;
Чужинці дивляться на неї, мов'
На королеву; носить иа собі
Усі прибутки Гемфрі, зневажає
За бідність нас,— і як їй не помститись?
Глумлива ця негідниця безрідна
Якось хвалилась між своїх лакуз,
Що шлейф її найгіршого вбрання
Дорожчий був за ціле королівство
Рене, мого татуся, поки Сеффолк
Не дав йому два графства за дочку.
Сеффолк Владарко, я зловлю її на клей:
Зібрав такий знадливий хор пташок,
Що прилетить вона пісень послухать
І вже не зніметься тривожить вас.
її облиште, слухайте мене —
Наважуюсь вам радити. Хоч ми
І недолюблюємо кардинала,
Все ж мусим з ним і з лордами єднатись,
Аж поки герцог Гемфрі не впаде.
А щодо Йорка, то недавня скарга
Навряд щоб користь принесла йому.
Так викорінимо по черзі всіх,
І владно станете ви до керма.
Входять король Генріх та Йоркі Сомерсет, розмовляючи між со-
бою, а також герцог Глостер із герцогинею, кардинал Б о —
форт, Бекінгем, Солсбері, Уорік.
Генріх Однаково, чи Йорк, чи Сомерсет,-
І той, і той мене задовольняє.
Йорк Як Йорк у Франції погано правив,
Нехай відмовлять в регентстві йому.
Сомерсет Коли того не гідний Сомерсет,
йорк буде регентом — я поступлюсь.
Уорік Якщо, можливо, й гідна ваша милість,
Все ж безсумнівно, що гідніший Йорк.
Кардинал Помовч, Уоріку, хай вищі скажуть!
Уорік В бою за мене кардинал не вищий.
Бекінгем Уоріку, тут всі за тебе вищі.
Уорік Але Уорік може стать найвищим.
Солсбері Спокійно, сину! Лорде Бекінгем,
У чому ж перевага Сомерсета?
Маргарита У тім, що так завгодно королю.
Глостер Владарко, виріс вже король і може
Судити сам. Це не жіноча справа.
Маргарита Як виріс він, що змушує вас бути
Протектором величності його?
Глостер Володарко, протектор я країни;
Звелить король — і я лишу посаду.
Сеффолк Лиши, а ще свого зухвальства збудься.
Відколи ти король (хіба ж не правда?),
Країна до загину йде щодня,
Дофін за морем нас перемагає,
Всі пери й знатні люди королівства,
Немов раби, у тебе під п'ятою.
Кардинал Ти виснажив простолюд і несито
Всі скрині духівництва обібрав.
Сомерсет Твої палаци, шати герцогині
Немало коштують скарбниці нашій.
Бекінгем Твоя жорстокість при каранні винних,
Що міру перевищила закону,
Передає тебе у власть закону.
Маргарита Ти торгував у Франції містами
Й посадами; підтвердиться підозра —
Тоді покрутишся без голови.
Глостер виходить.
(Впускає віяло)
Дай віяло! Що, кралечко, не можеш?
(Дає герцогині ляпаса)
Ох, вибачте, мадам. Це ви були?
Герцогиня Так, я! Якби, чужинко гордовита,
Я нігтями лиця твого дістала,
Там написала б заповідей десять!
Генріх Це ж мимохіть вона, тітусю люба!
Герцогиня Еге ж!.. Королю, зваж; тебе сповиє
Вона, щоб бавитись, немов дитям.
Але дарма: хоч править тут спідниця,
Мене ніхто безкарно не образить.
(Виходить)
Бекінгем Я слідом, пане кардинал. Простежу,
Що робить Гемфрі. Збуджена вона,
І гнів її острог не потребує,
Сама примчить галопом до загину.
(Виходить)
Повертається Глостер.
Глостер Тепер, як, прогулявшись у дворі,
Свій гаів пвгамувае я, то вернувся
Вести розмову про державні справи.
А щодо ваших звинувачень аліси"х,
їх доведіть — і я скорюсь закону;
Хай бог т"к береже мене, як вірно
Люблю країну нашу й короля!
Але вернімося до наших справ.
Отож кажу я: краще, мій владарю,
Щоб регентом у Франції був йорк.
Сеффолк Дозвольте, перше ніж робить нам вибір,
Я наведу вам докази вагомі
Того, що йорк буть регентом не гідний.
Йорк Я, Сеффодау, скажу, у чім вришпа:
По-перше, я пихи тобі не тішу,
А ще, коля призначити мене,
То .Сомерсет мене не иустить звідси,
Ні грошей, ні спорядження не давши,
Покіль дофін всю Фірашшю *ге візьме.
Вже танцював я щд йгато дуду,
І відняли Париж у нас французи.
Уорік Я це засвідчую — останній зрадник
Не брав на себе більшої ганьби.
Сеффолк Вгамуйсь, Уоріку затятатЙ
Уорік Взірцю пихи! Чого мене гамуєш?
Слуги Сеффолка вводять Горн*р,а і Піте;р-а.
Сеффолк Бо тут є звинувачений у зраді.
Дай боже виправдатись лорду Йорку!
Йорк Це хто ж тут Йорка в зраді звинуватив?
Генріх Про що ти, Сеффолку? Це хто такі?
Сеффолк Ось, владарю: господаря свого
Цей чоловік у зраді звинуватив.
Казав той: Річард, герцог Йорк,— то справжній
Англійської корони спадкоємець,
А вас загарбником назвав, королю.
Генріх Скажи, ти говорив таке?
Горнер З дозволу вашої величності, я зроду не казав
і не думав нічого такого.