Марті Отем - Марево, Марті Отем

Все було спокійно і безхмарно протягом тижня, а потім голосний голос директора оповіщав про те, що через якихось обірванців, вони тепер мають проблеми з університетом Скартена. А найбільше вона кричала на професора Айрі, який тільки шуткував і не сприймав її слова зовсім. Я навіть не слухала його слова, а погляд мій був справлений на сходи. Там стояв він…

Марло підняв на мене свої темні очі дивлячись у самісіньку душу. В його очах не було образи чи гніву, мені здається він давно здогадався, що ми не ті за кого нас сприйняли, але все одно приходив до мене на зустріч… Ні…В його очах був сум і розуміння. Нам потрібно прощатись і він був впевнений – назавжди.

Мені хотілось переконати його, довести, що це ще не прощання, але очі ніяк не могли зосередитись на його профілі, а риси ставали все більш фантомними. Він наче зникав з моєї пам’яті, з мого серця…

- Ходімо, Нато! – Підхопивши під лікоть, Астер потягнув мене у сторону виходу. Я оберталась та намагалась вдивитись в знайомі риси, але вони зникали розсіюючись під моїми дотиками.
                                                                                Назавжди..

Мої очі ніяк не могли роздивитись її знайомі риси, мені здавалось що це мій найгірший сон, Це жах який переслідує мене наяву…Забути її.

Мої груди стискало нещадно, а серце наче схопили в пастку, яка розірве його. Мені здавалось я падаю, а потім різке світло обпалило очі.

Розкривши їх я побачив знайому стелю. Я був у себе вдома, у своїй спальні, а це значить…Все це було просто сном? Маревом… Я просто не міг повірити в це, наші розмови та зустрічі були надто живими та яскравими, щоб вірити у такий збіг обставин!...

На телефоні була восьма година ранку, а дата казала, що я повинен йти на роботу. Це було останнє, що я хотів робити. Бути там, де все буде нагадувати наші розмови. Її чарівні зелені очі та неможливі світлі кучері.
Вона була наче королевою, що зійшла зі сторінок магічної книги. Яка б їй точно сподобалась…

Неприємне відчуття переслідувало мене увесь час доки я збирався. Звичний костюм неприємно сидів на шкірі, наче стискав у своїх путах не даючи зробити й подиху. На вулиці небо стягнуло хмарами, а я не звернувши на це увагу зовсім забув за парасольку і вже підходячи до університету мене огорнув дощ.

Якщо бути чесним хоча б з собою, то він був байдужий мені… Всі думки були сповнені тільки нею, я йшов занурений у свої думки й зовсім не дивився уперед, через що врізався в когось, впавши в одну з багатьох калюж на ґанку.

Вода змочила костюм який ще більш неприємно стягував тіло, а вітер змушував руки тремтіти від холоду. Я хотів підійнятись коли голос дівчини змусив ледве не впасти знову. 

– З вами все добре?

Цей голос я чув надто часто за останній тиждень, щоб не впізнати його. Повільно піднявши погляд мої очі стикнулись зі знайомим туманним лісом, що дивився на мене трохи налякано. Її очі були ще яскравішими ніж уві сні…
Ната протягнула йому руку допомагаючи піднятись та ховаючи під своєю парасолькою.

– З вами усе добре? Вибачте, що через мене ви впали.

– Нічого страшного…А ви нова студентка?

– Що ви! – Вона засміялась своїм чарівним сміхом. – Я вже декілька років як завершила навчання. – Вона утерла сльози, що з’явились від сміху. Ната протягнула мені свою долоню. – Я новий професор на вашій кафедрі. Ната Олтен!

– Мені приємно з вами познайомитись, Нато, - я звертався до неї із завмиранням серця. - Мене звати Марло Крайт.

– Ну що ж Марло! Я хочу запросити вас після роботи на вечерю на знак вибачення за ваш костюм.

– Я…буду не проти, якщо вам не важко звісно. – Я відкрив для неї двері пропускаючи в тепло вестибюля.

– Для мене буде радістю дізнатись своїх нових колег. Дізнатись про вас… – В її очах горіли вогники, а променева усмішка прикрашала гарне обличчя.

Вони перемовляючись підіймались до головного офісу та шуткували посміюючись. 

Ця історія лише початок їх історії кохання, що буде жити й процвітати у серцях кожного хто дізнається саме їх розповідь… А колись вони увійдуть у віки, як легенда, що буде розказувати про людей, які зустрілись уві сні…

Кінець