Сергій Олексійович - Мої 18, Сергій Олексійович
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Як ти собі це уявляеш? - Здивувався я. - Я хлопець. А вони дівчата. Це ж не пристойно, мабуть.
- Порахуй добре, — відповіла мені моя середня сестричка. – Нас троє. І плюс дівчат - шість чоловік. Хіба всі до мене в ліжко вмістяться?
- Хай дві якісь дівчини, йдуть на моє місце, а я буду на полу. - Вирішив я.
Це на мою думку буде по чоловічому. Не вкладити ж дівчат на полу? Вони ж дівчатка, а й ще до того й гості.
- Так і зробимо. - Підтримала мене моя сестра.
- Хто де буде ночувати? - Подивилися Таня на своїх шкільних подруг.
- Я піду до тебе в кімнату, - перша несподівано погодилась Яна.
- Я теж піду. - Вирішила Квітослава. - Краще у двох спати ніж вчетверо, - показала вона язика усім іншим дівчаткам. - Бе, бе, бе.
Це було так кумедно, що всі почали відразу сміятися.
Оля та Аліна переглянулись між собою.
- Ми візьмемо таксі та поїдемо до дому. Бо батькам ми не казали, що з ночівлею ідемо.
- О! Я теж тоді з вами, - відразу приєдналася до них Леся. - Ми краще завтра до вас з ранку приїдемо допомогати.
- А ви, як? - Звернулася Аліна до інших дівчат.
- Ми залишаємося, - за всіх відповіла ій Яна. - Треба ж Тані з ранку багато чого допомогти. А то ви поки приїдете.
- Я теж буду у вас ночувати, - сказала подругам Квітослава. - Нас утрьох міста, як раз і висточить. Он яке у Тані велике ліжко.
- Бо це ліжко для справжньої королеви, - почала сміятися моя сестра.
Дівчата викликала собі таксі. Ми їм подякували за допомогу. Посадили іх. Та пішли усі вкладатися відпочивати бо дійсна день був сьогодні дуже тяжкий. Не знаю, як інші а я майже відразу і заснув на своєму новому місці.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мої 18, Сергій Олексійович», після закриття браузера.