Лоран Доріан - Холодний Принц , Лоран Доріан
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Велика тронна зала, попри своє багатство, була така ж холодна, як і серце її володаря. Високі вікна, важкі портьєри, кам’яні стіни з гербами — усе виглядало урочисто, але мертво. Навіть вогонь у кованих світильниках палав наче неохоче.
Принц Еліан увійшов мовчки. Кроки лунали глухо. Всі в залі одразу притихли. Деякі схилили голови, інші — обмінялися короткими поглядами. Його боялися. Поважали. Але не розуміли.
Він сів на трон — високий, викладений сріблом, із темного дерева, що холодив спину навіть через одяг.
— Починайте, — промовив він спокійно.
До нього вийшов перший радник — старий чоловік із довгою сивою бородою, очі якого постійно бігали з боку в бік.
— Ваша Високосте, наближається свято Весни, — почав він обережно. — Згідно з традицією, ви маєте бути присутнім на святковому балу й...
— Я не танцюю, — перебив Еліан тихо, але твердо.
Радник ковтнув слину.
— Так, звичайно… Та, можливо, просто… з’явитись? Народ очікує…
Принц подивився прямо на нього.
— Народ очікує, що я керуватиму державою, а не посміхатимусь на балах.
Кілька придворних мовчки закивали. Атмосфера в залі стала ще прохолоднішою. Інші теми торкались торгівлі, безпеки кордонів, фінансів. Але ніщо не збуджувало в ньому емоцій. Усе було рутинним, звичним. Так було завжди.
Та коли заговорив останній радник — молодий чоловік у темно-зеленому плащі, — його голос був інакшим. Спокійний, але не підлесливий.
— Є одне село в південному лісі, що стверджує — там з’явилася дівчина з... дивним даром. Її називають «вогняною». Вона лікує, коли торкається. А навколо неї навіть у люту зиму розцвітають квіти.
Зала зашепотіла. Принц уперше за аудієнцію змінив вираз обличчя. Ледь-ледь. Ледь помітно.
— Казки, — мовив він після паузи. — Завжди є село, завжди є дар. І завжди — вигадка.
— Цього разу... — радник запнувся. — Кажуть, коли вона сміється, у людей зникає біль.
Принц на мить замовк. Усередині щось ворухнулось. Його обличчя залишалося незворушним, але глибоко всередині, десь у тіні крижаного серця, пробігла крихітна тріщина.
— Село називається як? — спитав він нарешті.
— Елмаріс, Ваша Високосте. Неподалік від кордону з південними горами.
Принц кивнув повільно.
— Надішліть туди розвідника. І не зчиняйте галасу.
Аудієнція була завершена.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Холодний Принц , Лоран Доріан», після закриття браузера.
