Герцог Фламберг - Мявчик та Вогник: Таємниця Літнього Сонця, Герцог Фламберг

— Згідно з картою, Кристал Сезонів знаходиться в Палаючій Пустелі, далі на південь, в самому її серці, де навіть найсміливіші дракони бояться літати, - оголосила вона, вказуючи на місце, позначене палаючим символом сонця і оточене попереджувальними знаками у вигляді черепів і перекреслених парасольок. — Але щоб туди дістатися, нам потрібно пройти через ці Джунглі Загублених Тіней.

— Джунглі Загублених Тіней? Звучить моторошно! - пробурчала Шапка, намагаючись сховатися за спиною Мявчика, який, на жаль, не став прохолоднішим, а лише ще гарячішим. 

— Сподіваюся, там хоч якісь кондиціонери є! І щоб вони працювали на повну потужність! І щоб там не було пилюки! І щоб там були модні покази, присвячені тіні!

І ось, герої вирушили вглиб Країни Вічного Літа, долаючи неймовірну спеку, що обпікала шкіру, і зустрічаючи дивовижних (і часто дуже дивних) місцевих мешканців, які, здавалося, зовсім не страждали від таких умов. 

Першими, кого вони зустріли, були птахи. Але не звичайні птахи, а птахи, чиє пір'я сяяло яскравіше за сонце, випромінюючи сліпуче світло і жар, а голоси були такими гучними, що аж вуха закладало і починала боліти голова.  

Вони літали з неймовірною швидкістю, створюючи вихори гарячого повітря, що обпалював, мов фен, і, здавалося, зовсім не страждали від спеки, а навпаки, виглядали бадьорими і веселими.

— Чого приперлися, волохаті? - закричав один з них, чиє пір'я переливалося всіма кольорами веселки, створюючи ефект кислотного дощу для очей. — Тут і без вас жарко! Чого вам треба в нашому раю?  

— І чого це у кота шерсть така брудна і липка? Тут же пилюка, мої золоті пір'їнки від неї тьмяніють і стають зовсім не модними! - додала інша, чиї крила виблискували, мов розплавлене золото, і яка крутилася перед Мявчиком, обсипаючи його гарячим піском і роздмухуючи полум'я на його шерсті.  

— Вибачте, шановні птахи, - чемно почав Мявчик, намагаючись не чхнути від пилюки, яку здіймали їхні крила, і від жару, що виходив від їхнього пір'я, і відчуваючи, як його вуса починають плавитися. — Ми шукаємо Кристал Сезонів. Він потрібен нам, щоб врятувати наше місто Букнет від цієї аномальної спеки.

Птахи перезирнулися і голосно зареготали. Їхній сміх був таким гучним, що Мявчик мало не оглух, а у Вогника з ніздрів вирвалися маленькі іскорки від роздратування.  

— Ха-ха-ха! Кристал Сезонів? Навіщо він вам? Ми ж тут нарешті живемо, як треба! Сонце, спека, ніякої тобі зими і ніяких холодних, немодних сніжинок! - закричав головний птах, чий хвіст сяяв, мов неонова вивіска, і який, здавалося, був готовий вибухнути від спеки і самозакоханості.  

— Чудово? Та ви ж тут всі зараз спечетесь і перетворитеся на смажених курчат! І взагалі, чому у вас такі вульгарні кольори і такі немодні зачіски з пір'я? Де мінімалізм? Де елегантність? Я зараз втрачу свідомість від цього жаху моди! - обурилася Шапка, намагаючись прикрити свій злиплий помпон від гарячого повітря і сліпучого світла, яке відбивалося від пір'я птахів.  

Птахи обурилися зухвалим висловлюванням Шапки про їхній стиль і вже збиралися напасти на неї, роздзьобавши на дрібні клаптики, коли Муся, використовуючи свої магічні здібності, швидко зачарувала воду, яку Вогник тримав у своїх лапах, перетворивши її на прохолодний фонтанчик, прикрашений крихітними парасольками з листя і сяючими кристаликами льоду.

— Ох, як добре! І які милі парасольки! - защебетали птахи, миттєво забувши про образу і дружно кинувшись купатися у фонтані, розбризкуючи навколо гарячі бризки.

 — Можливо, ви не такі вже й погані, волохаті. Гаразд, ми вам допоможемо, - промовив ватажок птахів, трохи пом'якшившись. - Але знаєте, тут буває так нудно! Правитель Сонця зовсім не влаштовує нам розваг. Тож, якщо ви влаштуєте для нас грандіозне свято, ми поділимося з вами знаннями. 

— Яке? - насторожився Мявчик, відчуваючи, що тут щось не так, і готуючись до найгіршого.  

— Ви повинні влаштувати для нас вечірку! Найкрутішу вечірку, яку тільки бачила Країна Вічного Літа! З музикою, танцями і найсмачнішими фруктами, які тільки є в цій країні! І щоб всі були одягнені в наймодніші вбрання!

І героям довелося влаштувати для птахів найгучнішу і найяскравішу вечірку, яку тільки бачила Країна Вічного Літа. Вогник створив вогняні танцюючі фігури, що виверталися в повітрі, Муся наспівала мелодії з Букнета, намагаючись згадати хоч щось, крім жари і розпачу, а Мявчик... ну, Мявчик просто намагався не згоріти, не бути розтоптаним птахами і не стати частиною танцювального шоу, яке йому зовсім не подобалося. І тільки Шапка бурчала.

— Танці? В таку спеку? Вони здуріли? Я зараз перетворюся на диско-кулю! І хто буде милуватися моїм помпоном, якщо він буде обсипаний блискітками? Цей кошмар ніколи не закінчиться!

Але врешті-решт, коли птахи досхочу натанцювалися, наїлися фруктів, що вибухали у роті фонтанами киплячого соку, і трохи охололи, вони розповіли героям дорогу до Джунглів Загублених Тіней, намагаючись спекатися їх якнайшвидше.  

Джунглі виявилися повною протилежністю всьому, що вони бачили до цього. Замість яскравого сонця - густа, майже чорна тінь, що поглинала все світло, змушуючи героїв відчувати себе сліпими, замість пишної, яскравої рослинності - химерні ліани, що звивалися, мов змії, обплітаючи похмурі дерева, і тягнучись до них, мов холодні руки. І замість галасливих птахів - тиша, така гнітюча, що аж у вухах дзвеніло і починала боліти голова, а серце калатало від страху.

— Ох, і чому тут так темно і моторошно? - злякано прошепотіла Шапка, ховаючись за Мявчиком, який, на жаль, не став прохолоднішим, а лише ще гарячішим, і сподіваючись, що її ніхто не побачить. — Я ж не хочу перетворитися на привид! І щоб мене ніхто не бачив! Це ж жахливо для моєї репутації! І взагалі, тут немає жодних модних показів!