Герцог Фламберг - Мявчик та Вогник: Таємниця Літнього Сонця, Герцог Фламберг

І тут почалася битва. Правитель Сонця підняв свій скіпетр, і з нього вирвалися не просто потоки сонячної енергії, а цілі вихори сліпучого світла, що обпікали героїв, мов пекельне полум'я, і змушували їх відчувати, як їхні тіла починають плавитися, перетворюючись на розпечені силуети. Хвилі жару розходилися від нього, деформуючи простір і змушуючи героїв втрачати орієнтацію.

Мявчик, хоч і обпікався, відчуваючи, як його шерсть починає диміти, а подушечки лап прилипають до розплавленого скла підлоги, що ставала все м'якшою, намагався відволікти Правителя, демонструючи не просто вогняні "па", а цілу феєрію акробатичних трюків, вивергаючи контрольовані потоки полум'я, які тепер стали ще яскравішими і гарячішими. Він крутився дзиґою, стрибав по стінах, залишаючи за собою вогняні сліди, і навіть створив ілюзію вогняного двійника, щоб збити з пантелику сліпучого лиходія і дати друзям час для маневру. Але Правитель Сонця не збивався з пантелику так легко. Він передбачав кожен рух Мявчика, випускаючи в нього промені світла, які прожигали дзеркальні стіни, змушуючи кота постійно змінювати траєкторію.

Вогник, використовуючи своє (тепер дуже добре контрольоване і спрямоване!) полум'я, створив навколо героїв не просто захисний бар'єр, а рухому вогняну сферу, що пульсувала, відбиваючи сонячні промені, мов дзеркало, і одночасно охолоджуючи їх потоками прохолодного повітря, яке він всмоктував ззовні. Це було нелегко, адже кожен рух Правителя Сонця викликав нову хвилю жару, що загрожувала розплавити захисну сферу, і вимагало від Вогника постійної концентрації та неймовірної витримки. Правитель Сонця намагався пробити вогняну сферу потужними імпульсами енергії, змушуючи Вогника напружувати всі свої сили, щоб утримати захист.

А Муся, як завжди, зберігаючи холодний розум, швидко розгадала не лише слабке місце Правителя - його величезні сонцезахисні окуляри, які, хоч і захищали його від світла, робили його сліпим у звичайному розумінні, і не давали йому бачити, що відбувається навколо, але й помітила, що його сила коливається у ритмі биття Кристала Сезонів, який той тримав у руці. Вона зрозуміла, що Правитель Сонця черпає силу з Кристала, і що його атаки стають сильнішими або слабшими в залежності від ритму пульсації артефакту. Муся швидко проаналізувала ритм і передбачила наступний сплеск енергії Правителя.

— Вогнику, дунь на його окуляри! Якщо ми їх розплавимо, він осліпне і не зможе нас атакувати! Але будь обережний, його сила нестабільна! - крикнула вона, намагаючись перекричати тріск полум'я, рев Правителя Сонця, який ставав все лютішим, і вереск Шапки, яка була в паніці, бігаючи навколо і розмахуючи шматком обгорілої тканини. Муся передбачила, що в момент наступного спалаху енергії Правитель Сонця буде найбільш вразливим, оскільки його концентрація буде спрямована на атаку.

І Вогник, зібравши всю свою силу, і згадавши всі незручності, які йому довелося витерпіти через цього самозакоханого тирана, видихнув на окуляри не просто потік полум'я, а сліпучий промінь вогняної енергії, сконцентрованої в одній точці, намагаючись не зачепити друзів і сподіваючись, що вони нарешті розплавляться. Окуляри зашипіли, розплавилися, перетворившись на розпечені краплі, що розліталися навколо, обпікаючи все на своєму шляху, і Правитель Сонця закричав, закриваючи руками очі, з яких сочилися не просто сльози, а потоки гарячої пари, перетворюючись на шиплячий туман, і випаровуючись у повітрі, залишаючи за собою лише запах обгорілої плоті. Правитель Сонця, осліплений, став хаотично розмахувати скіпетром, випускаючи в різні боки неконтрольовані промені енергії. Муся швидко зорієнтувалася і створила навколо друзів щит з відбиваючих дзеркал, щоб захистити їх від випадкових атак.

А Шапка, скориставшись моментом, налетіла на нього, мов маленький, але дуже злий і швидкий торнадо, обсипаючи його не просто піском, що застряг у її помпоні, а цілими жменями пилюки і дрібних камінців, які вона якимось чином назбирала, і вигукуючи (дуже голосно, бо була зла, як ніколи, і хотіла помститися):

 — Це тобі за мої зіпсовані поля! Це тобі за пісок у моєму помпоні, який я витрушувала цілу вічність! І це... просто так, бо ти мені не подобаєшся і маєш жахливий, просто жахливий смак! Ти - катастрофа моди! Шапка, використовуючи свою швидкість і маневреність, постійно кружляла навколо Правителя Сонця, не даючи йому можливості зосередитися.

Поки Правитель Сонця, осліплений і приголомшений, намагався відігнати Шапку (що було нелегко, бо вона була дуже швидкою, дуже голосною і дуже колючою, мов маленький, але надзвичайно розлючений їжачок), Мявчик і Муся кинулися до трону, який тепер тьмяно світився, втративши колишню силу, і забрали Кристал Сезонів, відчуваючи, як його прохолодна енергія миттєво розливається по їхніх тілах, даруючи довгоочікуване полегшення і відновлюючи сили, мов ковток крижаної води в пустелі. І тут сталося диво. Щойно Кристал Сезонів опинився в їхніх руках, спека почала спадати. Сонця стали менш яскравими, їхні промені - м'якшими, перестаючи обпікати шкіру, а повітря - прохолоднішим, і придатним для дихання, наповнюючись свіжістю, мов після довгоочікуваного дощу.

— Що... що сталося? Де вся сила? - пробурмотів Правитель Сонця, розгублено кліпаючи тепер звичайними очима, в яких з'явився вираз розгубленості, і відчуваючи, як його влада згасає, мов багаття, в яке забули підкинути дров, а разом з нею і його самовпевненість, яка розтанула, мов сніг на сонці.

— Ми повернули Кристал, і тепер все буде добре! - радісно вигукнув Мявчик, відчуваючи, як до нього повертається колишня енергія, і як його шерсть перестає диміти, а лапи - прилипати до підлоги. - Ти більше не зможеш мучити нікого своєю спекою і своїм жахливим почуттям стилю!

І вони, попрощавшись з (все ще трохи обсипаним піском, але вже набагато спокійнішим, розгубленим і безсилим) Правителем Сонця, який кутався у величезний плащ, щоб зігрітися, повернулися до Букнета, несучи порятунок у своїх лапах і крилах, і сподіваючись, що більше ніколи не побачать цього пекельного місця.