Дроянда - Кохання за сценарієм (але не за її), Дроянда

Аня сиділа навпроти Микити, стискаючи ручку так, ніби могла нею його заколоти. Перед ними лежали чисті аркуші, а ноутбук показував порожній документ.

— Отже, — розпочала вона, — ми маємо придумати ідею для сценарію.

— Так, ідея проста, — самовпевнено сказав Микита. — Це буде історія про харизматичного хлопця, який…

— Стоп, — Аня підняла руку. — Харизматичного? Це що, твоя автобіографія?

— Не виключаю, — він хитро усміхнувся.

— Я так і знала, — вона закотила очі. — Але вибирати тему буду я.

Микита схрестив руки на грудях і вдавано серйозно подивився на неї.

— І чому це?

— Бо в тебе очевидний сценарій: чоловік-герой, жінка-романтичний фон.

— Ага, а в тебе, мабуть, незалежна жінка, яка рятує всіх і доводить, що чоловіки — нікчеми?

— Ну, як мінімум, цікавіше, ніж твоє кліше.

Микита задумливо почухав підборіддя.

— Добре, давай торгуватися. Я додаю харизматичного головного героя, а ти — трохи драми.

— Чудова пропозиція! Я беру дівчину, яка керує власною компанією, а ти додаєш хлопця, який не плутає любов із его.

— Ого, — він нахилився ближче. — Ти завжди така вперта?

— Тільки коли працюю з тими, хто не розуміє, що я права.

Вони ще кілька хвилин сперечалися, поки не дійшли компромісу: історія про жінку-режисерку, яка змушена співпрацювати з актором, що вважає себе генієм.

Микита закотив рукави й узявся друкувати перші рядки сценарію.

— Ну що, напарнице, тепер офіційно створюємо історію?

— Дивись, Микито, головне — не закохайся в мене по-справжньому.

Він підморгнув.

— Обіцяти не можу.