ліліанаа - Ти - і є моя вбивця , ліліанаа

Всю вечерю я мовчала, мене до жаху бентежили погляди Арлена. Ні я ні він і слова не вимовили після того, як він ступив на поріг дому. Але щойно я відчула як до моєї ноги щось чи хтось доторкнувся, я глянула на Арлена, а він перевів погляд на свого брата.

 - Я перепрошую, голова запаморочилася вийду на вулицю. - сказала я, мати хлопців кивнула мені та я вийшла із-за столу й рушила на вулицю. Опинившись на вулиці я глибоко вдихнула холодного вечірнього повітря на всі груди.

 - Привіт конвалія. - пролунав його голос від якого я злякалася та глянула на нього.

 - Арлен? Чого тобі? - нервово запитала його.

 - Ти образила мене, викинула квіти від мене. - зробив вигляд наче засмутився.

 - Звідки в тебе моя адреса? - з кожним його словом у моїй голові ставало ще більше питань.

 - Якщо я тобі скажу, то це щось змінить? - він ліниво посміхнувся, я нахмурилася.

 - Арлене, я.. - на мої вуста ліг його палець, я не зрозуміла його дії.

 - Чшш, моє ім'я неймовірно звучить з твоїх вуст. - тихо сказав він, я прибрала палець зі своїх губ.

 - Залиш мене саму будь ласка. - я ввічливо попросила його піти, натомість отримала його піджак на свої плечі та най ніжніший поцілунок у чоло. Після чого він пішов навіть не оглядаючись, а я просто шоковано застигла на місці відчуваючи як палає місце від його поцілунку.

Вже через 15 хвилин я повернулася в будинок, до мене підійшов Томас нахмурений.

 - Мені дуже прикро, але тебе відвезе додому Арлен. У мене виникли термінові справи, які потрібно вирішити прямо зараз. Вибач мені. - він ніжно мене обійняв та вийшов з квартири, поки я поглядом проводила Томаса до мене підійшов його брат.

 - Ну що конвалія, їдьмо? - запитав мене Арлен спокійно, наче й не поцілував мене нахабно 15 хвилин тому.

 - Дякую, але не треба. Я викличу таксі собі. - якось не впевнено сказала я, хоча хотіла щоб це звучало саме так.

 - Конвалія, дозволь відвезти майже дівчину мого брата додому, щоб він потім не хвилювався і не сварився зі мною, що я мудак який навіть не може дівчину відвезти додому. - з ноткою грубості у голосі відповів мені Арлен.

Але що означає майже дівчина його брата і не може навіть дівчину відвезти?

 - Арлене, ти що верзеш? Я не дівчина Томаса, ми лише друзі і він знає, що чогось більшого між нами неможливо. - я була обурена, не знаю звідки він це придумав, але Томас чудово знає про це!

 - Знає, але ж він закоханий у тебе. - противно випалив він.

 - Ти хворий Арлене, я сама все поясню Томасу. - я зібрала свої речі та злісно вийшла з будинку. Стоячи вже біля дороги я тремтячими руками стала викликати таксі.

 - Алісія! - крикнув він, знову він!

 - Чого тобі? - огризнулась я. Він підійшов до мене, його темний важкий погляд заглядав мов у душу.

 - Арлене, йди додому.. - я вже ледь це вимовила, як він мене підхопив та притиснув до себе.

 - Тобі погано? - тихо запитав він.

 - Голова запаморочилася трохи. - ледь чутно відповіла. Машина зупинилася біля нас, і ми обоє зрозуміли що це було таксі. Я глянула на хлопця, а він негативно помотав головою. Арлен відпустив мене та підійшов до машини і про щось поговорив з таксистом, не знаю що він сказав йому, але він поїхав.

 - Мені ж додому потрібно. - невдоволено сказала я.

 - Залишишся сьогодні тут. - прозвучало як наказ з його вуст. Я змовчала, а він взяв за руку та повів у середину будинку. Ми зупинилися біля незнайомої мені кімнати.

 - Це не кімната Томаса. - констатувала я.

 - Вірно, це моя кімната. На сьогоднішню ніч твоя. - відповів він.

 - Я не буду ділити з тобою одне ліжко, я посплю на дивані. - я вже збиралася йти, як він схопив за руку і зупинив мене.

 - Я й не збирався спати з тобою в одному ліжку, я йду на диван, а ти залишайся тут. - сказав він та пішов залишаючи мене одну. Але раптом він зупинився та глянув на мене.

 - Buenas noches mi lirio de los valles. (на добраніч моя конвалія) - тихо сказав він, я легко посміхнулася йому.

 - Buenas noches. (на добраніч) - він також посміхнувся та зник з поля мого зору, я зайшла в його кімнату і огляділася темнотою. Я сіла на ліжко і зняла кулон у вигляді конвалії та лягла в його м'яке й холодне ліжко.