Andrii Noshchenko - Шлях бойового мага, Andrii Noshchenko

Вона замовкла. 

Сотні.  Отож. Якщо я не помиляюсь, маг шостого кола по силі дорівнює приблизно монстру сьомого класу. Я мав битви одночасно з тисячами таких, і як бачиш, я живий, а монстри ні.  Я розумію, але тут ти маєш битися лише магією!  Вірно. Але і вони своєю магією навіть шкіру мені подряпати не зможуть. 

Тут я не брехав, моя кольчуга з аури могла витримати будь яку магічну атаку шостого кола. 

Правда?  Хіба я коли тебе дурив? 

Ми спустилися біля воріт академії і пішли до арени пішки. Я не напружуючись, навіть звідси, відчував що вона забита вщент. Якщо за моїм іспитом спостерігали кількасот людей, то сьогодні зібралася, мабуть, уся академія. 

Так, ступивши на арену, я впевнився, що на трибунах було повно людей. Одинокий Раман ходив ареною. Моїх опонентів ще не було. 

Вибачте, пане ректор.  За що? Навпаки, я давно не бачив гарного шоу! Покажи їм! 

Та за кого, чорт забирай, він вболіває?! Розсміявшись ректор злетів на своє місце на трибунах. На поле вийшли десять молодих магів. Вісім шостого кола і двоє пʼятого. Вела їх Ірген з розпухлим синім носом. Картина була настільки кумедною, що розсміявся. Пігулку зцілення не знайшла? 

Пане ректор, оголосіть будь ласка правила! - вигукнув я, коли маги зупинилися навпроти мене.  Усі бʼються як можуть, правило лише одне - не вбивати. Анею, будь ласка, не влаштуй різанину як на королівських змаганнях, пожалій цих дітей!  Дітей? - я ткнув у магів пальцем - Та вони лише на рік чи два молодші за мене! Але ви праві у одному…

Я вивільнив свою ауру Бойового Предка, чим змусив спрацювати усі захисні барʼєри арени, котрі одразу ж почали тріщати. Десяток магів, поза те, що вони виставили щити мани, просто здуло до барʼєру і притисло до нього. 

… у повну силу мені битися не можна, щоб не вбити кого з них випадково. - я прибрав ауру - Пане ректор, обмежте мене будь ласка якимось правилом!

Я відверто знущався над суперниками. 

Гаразд, - Раману було весело - Ти маєш битися лише магією!  Добре! Обмеження по кількості ударів? Жодної.  Правила зрозумів. 

Я розвернувся до Ірген з командою, що лише почали підводитися з землі. 

Гей, горе-капітан, учора ти сказала, що я занадто слабкий. Це твоя особиста думка, чи уся команда так думає? 

Команда переминалася з ноги на ногу. Здається, їм дійшло, що от саме зараз вони у халепі. 

Хто не хоче битви, може здатися зараз і піти, - продовжив я - але тих хто лишиться, я буду лушперити довго і з насолодою! 

Я зло ошкірився. Психологічний вплив на завідомо слабшого суперника міг зберегти тому життя, я ж не монстр. Двоє членів пʼятого кола побігли до виходу з арени. 

Ми здаємося!  Ого, Ірген, шикарний бойовий дух у твоїй команді! 

Я поплескав у долоні. 

Є ще хто?  Давай вже починати! -  крізь зуби сказала вона.  Гаразд. Учора ти жалілась, що я маг лише третього кола, і я слабий. Ну що ж. Тоді, я винесу усіх вас використовуючи лише одне базове закляття першого кола - вогняну кулю! Атакуйте!

Я активував магію і після того, як велике яскраво-червоне магічне коло опустилося, перша вогняна куля, мов з гармати, вдарила по магу, що стояв до мене найближче. Від такої атаки його просто знесло на кілька метрів назад, де він почав горіти і кататися по землі, намагаючись погасити полумʼя. Ідіоти, вони лише зараз спробували виставити щити мани. Повільно, дуже повільно!

Сім! - почав я відлік тих, хто ще був у строю. 

Ці довбні стояли у одну лінію, мабуть, їх стратегією було одночасно вдарити мене, мов статичну мішень. Святі їжачки, які ж вони довбні! Як тільки перша вогняна куля вилетіла, я почав рух їм у фланг, що одразу позбавляло шістьох із них можливості нанести удар по мені. Зреагувавши на мій рух вони теж почали розвертатись, та було запізно. 

Шість! 

Моя куля винесла ще одного, вирвавши йому шмат мʼяса з плеча, котре не було прикрито щитом мани, до кістки. Інші спробували захистити його своїми щитами і на мить їх чіткий стрій захисту порушився, куди вмить влетіла ще одна вогняна куля, спалюючи литки одразу двом магам.

Чотири! 

Четверо, котрі були ще на ногах, вже встигли оговтатися, троє з них стали у глуху оборону, не звертаючи уваги на товаришів, що кричали і корчилися на землі прямо попереду них, а один спробував атакувати поверх голів. 

Крижана труна! - вигукнув він, створивши нарешті цілу низку магічних печаток, що злилися у одну тривимірну печать.

Ого, красиво. Магія пʼятого кола? Навколо мене почав рости лід, намагаючись мене скувати. Удачі… Можливо, це закляття могло затримати Бойового Предка першого ступеня, але мене? 

Я знову почав рух, розносячи крижану труну на друзки і випускаючи кулю за кулею у один із щитів мани. Прицільно, у одну точку. Замість того, щоб почати синхронно обертати щити, розподіливши тим навантаження від ударів, вони вливали свою ману в щит, котрий був під атакою, сподіваючись таким чином вирішити усе простим виснаженням мани. Ну що за ідіоти…

Я дочекався, доки вони увіллють усю ману у щит, що був під атакою і переніс удари на сусідній. Той, що сидів за спинами, знову спробував атакувати мене, але на цей раз закляттям шостого кола - крижаними шипами, що росли звідусіль. Ну, скажімо так, ефект був - мені стало важче бігати по арені, бо я боявся послизнувся. Але ти давай, хлопче, не зупиняйся. 

Щит мани, на який я переніс зусилля, нарешті розлетівся і я моментально відправив туди кілька вогняних куль. 

Нуль! 

 

Глава друга

 

Так, все дійсно було скінчено. Кулі вибухнули у тісному просторі між вцілілих щитів та людей, спричинивши їм серйозні баротермічні травми. Я підійшов до лежачої у пилу  Ірген. Шмаленою куркою тхнуло від неї просто неймовірно. 

Здаєшся?