Andrii Noshchenko - Шлях бойового мага, Andrii Noshchenko

Ліжко у тільки відремонтований спальні, доречі, вночі не витримало навантаження. 

Вранці я, як і обіцяв, підхопив Суі і ми пішли до академії. 

Будь ласка, покажи мені де знаходиться бібліотека. - попросив її я те, що найбільш мене цікавило. 

Ми зупинилися перед невеличкою будівлею, куди нас пустили, варто було показати значки. Я був розчарований, адже навряд чи можна було чекати на велику кількість книг у такому маленькому будинку. Та варто було зайти всередину, як мій настрій змінився. Вірогідно, тут була використана якась просторова магія, адже всередині площа бібліотеки була, можливо, більшою аніж та арена, на якій я здавав іспит. Подякувавши Суі, яка побігла на свої зайняття, я почав ходити поміж книжних шаф, роздивляючись десятки тисяч томів з магії. Даремно поховавши так кілька годин, я знайшов книги з початкової магії елементів дерева, металу, світла, пітьми, простору та часу. Тобто тих елементів, котрих не було у конспектах Суі, по яких я навчався магії. 

Зібравши добрячого стоса книжок, я знайшов тиху місцину зі столом та зручним стільцем і сів там працювати. Швидко та уважно прочитавши підручник з елемента дерева, я витягнув папір та стилус і почав по знайомому вже мені методу переробляти магічні печаті заклять. За годину завершивши цей елемент, узявся за наступний. У процесі роботи я помітив, як невідомий мені студент направився до мене, та не бажаючи більше гаяти час, я виставив барʼєр з аури, щоб ніхто не заважав. Ну, його міг порушити хіба що ректор. Спочатку я думав, що усі елементи до третього кола такі ж легкі, але не все було так просто. Я добряче спіткнувся на просторі та часі. Сама теорія цих елементів була важкою для розуміння, до того ж вони були повʼязані між собою і давали чимало взаємних відсилок одна на одну. Через це робота, яку я гадав завершити за день, зайняла у мене пʼять діб. Але результат того вартував - я

наостанок переглянув пʼятнадцять аркушів, на кожному з яких була своя, перероблена під мене магічна печать з описом та поясненням як її краще карбувати на кістку. Це не має попасти до чужих рук! Я прибрав папери до сховища, після чого зібрав кількасот чернеток, що розкидав навколо. Навіть уривки іншим бачити не варто. Вже зібравшись йти, раптом згадав, що обіцяв Тоту свої техніки для створення маріонеток. Довелося знов сідати за стіл і працювати кілька годин. Покінчивши нарешті з цим я зібрав книги та пішов розставляти їх на полиці. Посеред шаф мене зупинила мініатюрна білявка з довгими гострими вухами. Ельфійка? Я спробував її оминути, та вона була наполегливою і просто перегородила мені дорогу розкинувши руки. 

Можеш приділити мені хвилину? 

Відверто кажучи, я був сильно виснажений своєю роботою за останні дні, через що не хотів порожніх теревенів. Тому відповідь була не дуже доброзичливою. 

Не варто отак зупиняти людину у три рази більшу за тебе. Чи ти зовсім позбавлена інстинкту самозбереження?  Вибач, але це не чекає. Мене звати Ірген, я капітан студентської команди академії. Ректор повідомив мені, що ти наш новий учасник.  Ага, є таке.  Також ректор сказав, що ти маг третього кола.  Теж вірно. Давай коротше, що ти хотіла?  Ти маєш покинути команду, нам не потрібні нікчеми, що тягтимуть нас униз! У нашій команді маги пʼятого та шостого кола! Йди до ректора з цим. 

Я розвернувся та пішов у інший бік, не бажаючи сварки. Не вийшло. Я відчув, як вона витягла короткого посоха направляючі мені його у спину. От же ж! Я не став чекати удару, а миттєво підскочив до неї і, вхопивши за тонку шию, кинув на підлогу, забивши їй таким чином подих,  щоб вона не змогла прочитати закляття. 

Слухай сюди, і слухай дуже уважно! - я наступив їй на груди, не даючи дихати і ворушитися. Було чутно, як тріщать її слабкі ребра - Зазвичай, я просто вбиваю тих, хто бʼє мені у спину. Але ти теж студентка академії, тому сьогодні ти виживеш. Завтра вранці, на арені, я чекаю тебе та усю твою срану команду, де я всіх вас в одного винесу! І лише спробуй не прийти - місця у академії тобі більше не буде! Ти усе зрозуміла? 

Наостанок я розквасив їй носа і лишив лежати непритомною на підлозі. Теж мені ка-пі-тан. 

Тота я знайшов у цеху, де майстри вже здійснювали пуско-налагоджувальні роботи новенького обладнання. 

Тримай. - я подав йому стос паперів. 

Він уважно передивився кожен з них. 

Вцілому зрозуміло, проблем не буде. І ще, за ядра…

На цих словах я дістав сховище, що лишилося від голови гільдії алхімії, переклав звідти усі пігулки, алхімічні інгредієнти, прилади та літературу до свого основного сховища і насипав замість них по десять тисяч ядер шостого та сьомого класів. 

Ось, двадцять тисяч. 

Лишивши розгубленого Тота наодинці, я пішов додому. Настав час серйозних справ - я мав викарбувати пʼятнадцять нових заклять на своїх кістках. 

Вдома царював порядок і тиша, ремонтні роботи були вже завершені тож  садиба аж сяяла новеньким оздобленням. 

Завтра знову починаємо твої тренування! - ошелешив я Мію і зачинився у ванній кімнаті. 

Лігши у воду я, для початку, звів кола магії та рун і відновив рівень мани до максимуму, поглинувши пару ядер шостого класу. Більше, як не намагався, не міг. Рівень Бога Війни було не тим, чого можна досягти простим вливанням сили. Наразі я навіть не знав, як це зробити, надія була лише не Крука, коли він повернеться. Зітхнувши, почав карбувати магічні печаті. Сім з пʼятнадцяти я ще зміг помістити на ліву кисть, вісім зоставшихся карбував вже на фалангах пальців правої руки. До ранку я мав у своєму арсеналі двадцять сім заклять з першого по третє коло порівну. Поцілувавши зранку сплячу Мію у щоку, я пішов до будинку Суі. 

Де ти був стільки днів? І що за скандал ти влаштував зі збірною академії?! - накинулася на мене дівчина з порогу.  Усе гаразд! - я підхопив її на руки і звично стрибнув у небо.  Кажуть, у тебе сьогодні бій одразу з усією командою, це правда? Так.  Ти зовсім здурів? - вона ніяк не вщухала. - Їх десятеро, а ти один!  Суі, послухай мене. Скільки магів шостого кола потрібно, щоб вбити Бойового Предка вищого ступеня?