Andrii Noshchenko - Шлях бойового мага, Andrii Noshchenko

Я створив ще одну вогняну кулю, аби прискорити її процес мислення. 

Так! Ми програли! 

Я подивився на трибуни, що просто ревіли у захваті. 

Сорок секунд! - голос ректора пролунав ареною, змушуючи усіх замовкнути. - Сорок секунд і лише закляття першого кола! Це повний розгром! 

Ректор спустився на арену і дивився як вісьмох магів забирають цілителі. 

Чи є тут ще люди, котрі вважають Анея не гідним представником нашої академії на імперських змаганнях?  Нііііііііі! - трибуни ревіли. 

Сьогодні вони бачили неймовірне - маг третього кола виніс базовим дитячим закляттям вісім магів шостого кола за один раунд. 

Дякую, що не сильно їх скалічив.  Пусте. Пане ректор, у мене є деякі сумніви. Як би це сказати, але вони слабі для магів шостого кола, здається мені.  Анею, усе не так. Просто ти діяв дуже швидко і рішуче, зазвичай магія потребує більше часу на підготовку, тому у великих битвах маги і стоять позаду воїнів, котрі приймають на себе перший удар. А у цих дітлахів майже немає бойового досвіду. Навіть те, що за сорок секунд один з них устиг використати два високорівневих закляття - то вже диво. Ще й під таким тиском з твоєї сторони!

Я почухав потилицю. Тиском? Та їх би у підземелля…

Все ж таки, - продовжив Раман - порівнювати Бойового Предка вищого ступеню з цими дітлахами не дуже коректно. Але провчити їх хтось мав. 

Він поляскав долонею мені по плечі та пішов з арени. Хитрий старий лис, та він просто використав мене, щоб провчити свою зазнайкувату команду?! Бісить! 

Пане ректор! - гукнув я його - А де у академії я можу тренувати магію, що вивчаю? 

Він показав рукою навколо:

А чим ця арена тебе не влаштовує? 

От зараза. Він точно знає, що я питав за місце без сторонніх очей. Чи, може, його план полягав у тому, щоб я знаходив тут суперників і тренувався з ними, тим самим даючи їм досвід? 

Але він був правий. Я мав тренуватися з суперниками, навіть якщо вони і слабші за мене. Та як вмотивувати студентів до спарингу зі мною? Навряд чи хто захоче після сьогоднішнього шоу…

Це було неймовірно! 

До мене підбігла Суі і обняла за шию. Та, схаменувшись тисяч очей навколо, швидко відпустила. 

Дякую, Суі. Я ж тобі обіцяв…. Ех, пішли краще допоможеш мені у бібліотеці. Маю розібратися у магії четвертого кола. 

Наступні кілька днів минули тихо та мирно - кожного ранку я писав запрошення на бій на арені для всіх бажаючих, але жодного разу його ніхто не прийняв. Тож я ішов до бібліотеки і займався там до вечора, після чого повертався додому, де годину-другу тренував Мію. Біда, звісно, прийшла звідки не чекали. 

Пане! - Мія зустріла мене у дверях саме коли я повернувся увечері додому - Сьогодні до нас приходив єпископ із церкви Білих Близнюків, хотів з вами зустрітися. Він лишив вам листа.  Помиляєшся, Мія. Він навпаки, не хотів зі мною зустрітися, з його рівнем не проблема визначити, вдома я чи ні. Це пастка. 

Я забрав у неї з рук листа і, не відкриваючи, стер його аурою на пил. 

Пастка? Як добре, пане, що ви зрозуміли то і тепер туди не підете!  Не піду? Чому б це? Якраз навпаки, ще й як піду.  Але ж то пастка! І що? Хай церква буде у тому впевнена, вони ж бо ще не знають, що в пастку вже потрапили саме вони. 

Мія наморщила чоло. 

Вони потрапили у пастку? Пане, я не розумію.  Пусте, не бери дурного у голову та важкого у руки. Ходімо вечеряти. 

Так, подібного листа від церковників я саме чекав, і я піду до них, але час та дату я оберу сам. Тепер треба грамотно розіграти карту, що знайшлася у сховищі Амана, минулого єпископа церкви у Матані. Мені негайно були потрібні маріонетки, хочаб десяток, але Тот ще мовчав.  

Наступного ранку я, як завжди, сидів у бібліотеці академії та намагався розібратися у відмінностях вищих кіл магії від перших трьох. Якщо брати тільки візуальну складову магічних печаток, то все просто - печатки першого, другого та третього кола були двовимірні, а четвертого, пʼятого та шостого кіл - тривимірні. Для мене ж проблема була у тому, що переробити пласку печать під себе для карбування на кістках я міг. А от обʼємну печать, що мала висоту, ширину та глибину - викарбувати пласкою було неможливо. Це мене добряче бісило, тож я шукав різні варіанти спрощення тих печатів. Хоча ні, станом на зараз я лише розбирався, звідки узявся той третій вимір. 

Ахххгрррр! - я потер скроні.  Пане Аней, дозвольте вас потурбувати! 

Та ви знущаєтесь. До мене підійшла Ірген. Знову наривається? Я прикрив книжкою папери, розкладені на столі. 

Чого тобі?  Пане Аней, будь ласка, прийміть це! 

Довговуха білявка вклонилася, простягнувши мені якись значок. 

Що це?  Це значок капітана команди нашої академії!  Не цікаво.  Пане Аней, будь ласка, подумайте ще раз і прийміть його! 

Та що з нею, вбіса, коїться? 

Подумав. Не цікаво, прибери його. 

Ірген стояла, схилившись, і тримала значок простягаючи його мені. 

Це ректор тебе напоумив?  Ніяк ні, це цілком моє і моєї команди рішення!  Хоооооо, не очікував. Та все одно прибери, я не маю вільного часу на вашу команду нездар.  Пане Аней, будь ласка, приділіть мені ще кілька хвилин і вислухайте мене. 

Дідько! 

Гаразд, - я вказав пальцем на стілець поза нею і прибрав папери з книжками зі столу - у тебе пʼять хвилин. 

Ірген підтягла важкого стільця до себе і сіла навпроти. 

Пане Аней, по-перше, я хочу вибачитися перед вами за свою поведінку у минулому, більше подібного не станеться!