Владислав Едуардович Теліпко - Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.

1. Розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд:

1) відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону;

2) змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування;

3) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

1. Об’єктом апеляційного оскарження, як вже зазначалося, можуть бути ухвали суду першої інстанції. Перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, встановлений у ст. 293 ЦПК. Оскарження ухвали не призупиняє розгляду справи.

При розгляді апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд повинен всесторонньо і повно перевірити законність і обґрунтованість ухвали на основі матеріалів справи, які досліджувались судом першої інстанції. Наприклад, відмовивши в прийнятті заяви в зв’язку з порушенням правил підсудності, суддя зобов’язаний направити апеляційному суду апеляційну скаргу разом з матеріалами справи, які підтверджують висновок суду про непідсудність. Такі матеріали повинен перевірити апеляційний суд.

2. В тому випадку, якщо постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи і вимогам закону, суд апеляційної інстанції повинен відхилити апеляційну скаргу. При цьому необхідно вказати мотиви відхилення скарги. Так, наприклад, суд першої інстанції повернув позивачу як неподану позовну заяву, яка за формою і змістом не відповідає вимогам, передбаченим для позовної заяви, зокрема немає посилань на докази, не сплачено державне мито, відсутні копії позовної заяви та ін. На таку ухвалу позивач подав апеляційну скаргу, вважаючи, що він не зобов’язаний виконувати вимоги, викладені суддею в ухвалі, постановленій відповідно до вимог ст. 121 ЦПК. Апеляційний суд в такому випадку вивчає матеріали справи, зміст позовної заяви, а також документи, подані позивачем як додатки до позовної заяви. Встановивши, що позовна заява не відповідає вимогам закону, немає необхідної кількості її копій, немає вказівок на докази, які підтверджують вимоги, не оплачено судовий збір і виплати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, апеляційний суд повинен таку апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

3. Апеляційний суд може змінити або скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Прикладом може служити ситуація, в якій суд залишив без розгляду позовну заяву у зв’язку з пропуском строку на її подання через неповажні причини, при цьому суд посилався на ст. 73 ЦПК як таку, що регулює відмову в прийнятті позовної заяви через пропущення процесуальних строків, в той час як це питання вирішується відповідно до ст. 72 ЦПК. При перевірці апеляційної скарги було встановлено, що судом першої інстанції у відповідності зі ст. 73 ЦПК справа розглядалась в судовому засіданні з викликом сторін і з звукозаписом процесу, тобто суд перевіряв причину пропуску подання апеляційної скарги і дійшов обґрунтованого висновку про пропуск строку без поважних причин, однак зробив помилковий висновок про залишення скарги без розгляду. В такому випадку апеляційна інстанція може змінити ухвалу суду першої інстанції, вказавши, що в прийнятті апеляційної скарги необхідно відмовити через пропуск строку, наводячи при цьому мотиви, зазначені в ухвалі суду першої інстанції.

4. При порушенні порядку постановлення ухвали судом першої інстанції апеляційний суд повинен скасувати таку ухвалу, а справу повернути на новий розгляд. Така ситуація можлива в таких випадках, коли:

а) ухвала постановлена суддею без розгляду питання в судовому засіданні,

б) було прийняту відмову від позову або укладено мирову угоду, а сторони не були попередженні про наслідки таких процесуальних дій,

в) позовна заява повернута як неподана, а проміжна ухвала про залишення позовної заяви без руху не була вручена позивачу,

г) постановлено ухвалу про виправлення описок і явних арифметичних помилок без виклику сторін,

д) ухвалу підписано не тим складом суду.

Даний перелік порушень не є вичерпним, а в судовій практиці вони зустрічаються дуже часто.

1. Апеляційний суд ухвалює рішення та постановляє ухвалу за правилами статті 19 і глави 7 розділу III цього Кодексу з винятками і доповненнями, зазначеними у статтях 314 — 316 цього Кодексу.

2. Рішення апеляційного суду оформлюється суддею-доповідачем і підписується всім складом суду, який розглядав справу.

1. Коментована стаття відтворює загальний порядок ухвалення рішень та постановлення ухвал судами при розгляді цивільних справ. Додатково див. коментар до ст. 209, 210, 215 ЦПК.

Зазначені процесуальні документи викладаються у письмовій формі й підписуються усім складом суду, який розглядав справу. При цьому в назві і змісті самої коментованої статті містяться неточності. Так, у назві статті вказано, що стаття стосується ухвалення рішень та постановлення ухвал. Але в частині другій йде мова лише про рішення суду. Слід погодитися з думкою Я. Зейкана про те, що в даному випадку слід виходити з принципу розумності і визнати, що суддя-доповідач оформляє не тільки рішення апеляційного суду, але і ухвалу.

2. І рішення, і ухвала повинні оформлятись і підписуватись в нарадчій кімнаті. Оформлення рішення — це написання його тексту.