Уляся Смольська - Бос для двох, Уляся Смольська

Я слухняно сіла, відчуваючи, як напруга знову починає наростати. Денис тим часом відкинувся на спинку свого крісла і склав руки на грудях. Він виглядав бездоганно, його постава була настільки впевненою, що я ледь могла відвести від нього погляд. Шарм, що випромінювався від нього, заворожував мене, роблячи мої думки плутаними й неясними. Я сиділа в очікуванні, намагаючись вгадати, що ж буде далі.

Денис підняв слухавку і коротко промовив:

— Алло Олегівно, зайдіть, будь ласка, до мене в кабінет.

Хвилювання охопило мене ще більше. Пальці мимоволі перебирали краєчок сукні, а ноги нервово совалися на місці. Мої думки плуталися, але я лишень могла здогадуватися, чому він викликав її.