Марія Власова - Вовче прокляття, Марія Власова

Що ж я несу?! Совість стукає в усі двері, але я терплю, запихаю її куди далі. Усю мою сумбурну розповідь Аліса слухала з відкритим ротом, жодного разу не моргнувши. Наприкінці вона ледве стримала радісний зойк, але взяла себе в руки та навіть майже співчутливо сказала:

— Бідна Руслана.

— Так, бідна сестричка, — киваю, ледь стримуючи посмішку.

— Це треба ж було кинути Олежку заради якогось безхатька! — вона натужно зітхнула, поки я силою придушувала нервовий смішок.

— Аліс, ти ж знаєш, я тут не так давно вчуся, тож не зовсім у курсі багатьох речей. Мені б хотілося дещо дізнатися, ти б не могла допомогти мені з цим? — дівчина кивнула, але особливого інтересу не видала. — Я тут чула від декого, що Ніна Новікова одному з Дем'янових подобалася.

Після цієї фрази дівчина різко закашлялася, а потім, швидко озирнувшись на всі боки, підсіла ближче до мене і навіть обійняла за плечі.

— Дашко, ти що, зовсім з глузду з'їхала? Дем'янових, звісно, немає сьогодні в інституті, але я б не ризикнула розмовляти при них про таке, — прошипіла вона мені на вухо, мило посміхаючись студентам, які проходили повз.

— Чому?

— Та в них наче скрізь вуха! Уявляєш собі, якось раз мирно розмовляла з дівчатками в їдальні про... них, то прийшов їхній цей головний, Кай, і дуже страшно попросив мене заткнутися, — дівчина нервово потерла мою косу.

— Страшно — це як? — те, що альфа-козел може бути дуже страшним, я знала, просто було цікаво: на що він здатен з іншими, а не зі мною.

— Та ти уявляєш, він на спинку мого стільця злегка натиснув, а стілець узяв і тріснув і розвалився! Прямо під мною! — вона знову озирнулася на всі боки та тихіше додала. — Стілець був металевий.

Придушила бажання зробити жест рука-обличчя, він хоча б думає, перед тим як щось зробити? Як їх ще уряд не відловив і в клітках не закрив? Ах, так, який уряд? Їм же лише гроші цікаві. Тож Дем'янові в будь-якому випадку відкупляться.

— Ну, так що там, із Ніною? — пошепки та так само як вона, награно посміхаючись.

— Вона, коли сюди вступила, так весь час із ними ходила. Кого саме з братців вона була бабою — не зрозуміло. Ходили чутки, що вона з усіма спала, ну, крім твого братика, він потім приїхав, — Аліса нервово смикала мою косу, весь час озираючись на всі боки, але все одно говорила далі. — Нінка взагалі дивною дівчиною була, красивою, але не дуже розумною. Вона і стипендію отримала від того, що її хрещений завідувачем кафедри філософії працює. Взагалі вона бабки дуже любила, гарно одягатися, вечірки, тусовки. Тому й зв'язалася з нашими місцевими зірками, у них же грошей багато.

Повз нас пройшли дві дівиці з моєї групи, якось косо дивлячись на те, як Аліса мене обіймає.

— Бачиш фіф, ці її подружками були. Якщо Нінка збиралася в клуб із Дем'яновими, то завжди їх за собою тягла, іншим хлопцям для пари, — коли дівиці зникли з поля зору, Аліса продовжила розмову. — Я їх у клубі кілька разів бачила, і щоразу ця Новікова то на колінах у художника сиділа, то на колінах у Кая. Чутки такі ходили...

Вона закотила очі, тож я не сумнівалася, хто ці чутки поширював. Але з іншого боку немає диму без вогню. Я на коліна до хлопців не сідаю, та й нормальна дівчина теж не стала б. Щоправда, дивно якось, що Кай її не прибив, за те, що вона, то до нього, то до Дімки на коліна залазила. Однак звідки мені знати, може він її того... прибив у спалаху гніву?

— А знаєш, що ще я чула? Ні, навіть сама бачила! Як Нінка з викладачами кокетувала, щоб оцінки хороші отримати. Правда! Я якось після пар затрималася, хотіла оцінку з математики виправити, заходжу, а там Ніна на столі Льова Вікторовича сидить, ніжками в спідниці махає, — здається, Аліса розлютилася, бо про це я не питала. Ось тільки при згадці про професора по спині пройшов холодок.

— А він що?

— Хто? Лев Вікторович? Так він на неї так дивно дивився, ти просто не уявляєш! Так розлютився, добре, що я ввійшла, бо думаю, до деканату б її послав із повинною. Він узагалі в нас скажений якийсь, усі його предмет бояться здавати. Є в ньому щось таке отаке. Як у тих самих Дем'янових, так і хочеться від таких триматися якомога далі, — вона здригнулася всім тілом, немов подумала про щось неприємне.

Ми з Алісою просиділи всю перерву на лавці, поки мене від її балачок не врятував дзвінок на пару. Питань стало більше, набагато більше. Складалося таке враження, що Ніна Новікова не настільки невинна, як про неї пишуть тепер, коли її вже немає. Що її пов'язує з вовками все ще не зрозуміло, а витівка з Львом Вікторовичем якось насторожила. Хоча, можливо, Аліса банально перебільшила? Як я з історією про Руслану і Юру.