Богдана Малкіна - Нестримне серце, Богдана Малкіна

Розділ 14

***

Прочитавши повідомлення, Ася геть розклеїлася. Зовсім нічого не хотілося. Лежала в темноті, дивлячись у вікно, й думала, як позбутися цієї хандри. Зараз в пригоді стали б подаровані Андрієм цукерки. От вони б точно підняли настрій дівчині. Шкодувала, що віддала їх.

Несподіваний дзвінок у двері змусив здригнутися. Невже Андрій повернувся? Серце підскочило, опустилося. Вона хотіла, аби це був він, хвилювалася. Однак за дверима стояла Ліля, тримаючи в руках якісь пакунки.

– О, добре, що ти не спиш! – зраділа подруга й увірвалася до квартири. – Ми обов'язково підемо сьогодні в нічний клуб! Ось пройшлася трохи магазинами! Маємо гарний одяг, нову косметику. Туфлі! – Ліля безцеремонно стала діставати все прямо біля порога, навіть не зачинивши за собою двері. – Тут твій розмір теж є, – всунула Асі коробку, – а ще ось... Наше улюблене!

Зі завзятою посмішкою дівчина дістала пляшку шампанського й підморгнула.

– Лілю, який клуб? – розгублено запитала Станіслава. Хотіла додати, що їй завтра на роботу, але подруга не дала.

– Як це який? Найкращий у місті! Тобі треба розважитися, відпочити. Можливо тоді студентик з мізків вивітриться і будеш спокійно дихати. У мене тут і солоденьке є, – порившись у своїх пакунках, Ліля дістала звідти коробку точнісінько таких самих цукерок, які кілька годин тому забрав Андрій, – твої улюблені!

– Але сьогодні понеділок, мені завтра на роботу.

Ніякого клубу не хотілося. Ася відвикла від таких «відпочинків», після яких ще кілька діб потрібно відпочивати. Хотіла просто посидіти вдома, понудьгувати. Про що й сказала подрузі, але та й слухати не хотіла. Отак з Лілею було завжди – ввірветься в життя Асі, наче ураган, все переколошкає і задоволено спостерігає за своєю «роботою», змушуючи подругу виходити з зони комфорту.

Довелося підкорюватися, бо знала – з цим рудим дивом сперечатися безнадійно. Через годину присутність подруги дала свої плоди – Ася звеселилася, навіть перестала постійно думати про Андрія. Ігристе з цукерками зробили свою справу й дівчина більше не вважала ідею походу в клуб поганою. Аж поки туди не потрапила...

Ася не могла розслабитися. Весь час намагалася непомітно обсмикнути занадто коротку чорну сукенку, розуміючи, що вона приковує чоловічі погляди. Хоча й відвідувачів було не дуже багато. Гучна музика оглушувала, дратувала. Ліля потягла одразу ж до барної стійки й замовила їм коктейлі. Ася сіла на високий стілець, байдужим поглядом ковзаючи по приміщенню. Вона почувалася, мов не у своїй тарілці. До того ж її переповнював сум за Карпенком. Настільки переповнював, що хлопець навіть привидівся їй за одним зі столиків. Лише на мить, а потім його заступили відвідувачі. Серце забилося часто, дівчина затамувала подих. Коли люди знову розступилися, вона не змогла повірити своїм очам. На дивані й справді сидів Андрій зі склянкою в руках та усміхався своєму другові. Такий вродливий та харизматичний, що не могла відвести погляду, заклякла. Аж поки подруга не розворушила.

– Аська, ти там красунчика Бреда Піта помітила чи що? – прокричала Ліля, намагаючись бути гучнішою за музику.

– Так! – Ася знайшла сили, аби відвернутися. – Свого особистого! Андрій тут!

Судячи з усього, подруга присвиснула й стала шукати Карпенка серед натовпу.

– Де він? Покажи мені!

– За лівим столиком! Що біля колони! З келихом в руках! У білій футболці та чорному піджаку!

Кілька секунд Ліля шукала його, а потім ще кілька роздивлялася.

– Красень! – дала свій вердикт.

Ася змушувала себе не дивитися туди. Ну справді, для чого? Аби ще більше страждати? Якого дідька взагалі він тут опинився? Йому ж завтра на навчання! Але і їй на роботу...

Увагу привернула парочка, що сиділи поруч, – молодесеньке дівча, яке, здавалося, тільки вчора закінчило школу й чоловік, який годився їй у батьки. Дівчина голосно хіхікала, а її кавалер тим часом розпускав руки. Обоє були одягнені пристойно, видно, що не бідні. Проте разом з тим викликали огиду. Ні, проти різниці у віці Ася нічого не мала, але ці двоє явно не підходили одне одному. Хоча б тому, що дівчина кривилася, коли її партнер цього не бачив. Мабуть, вона була з цим чоловіком заради грошей.

– Він сексі! – вигукнула Ліля, змушуючи скривитися й Асю, яка не одразу зрозуміла, що річ не про цього чоловіка з лисиною та доволі великим черевцем.

Повернувшись обличчям до Андрія, подумки погодилася з подругою. Мабуть, хлопцеві не бракує жіночої уваги. Від такої думки навіть неприємно кольнуло в області серця. Як це все витримати? Як забути його?

Не маючи сил дивитися на хлопця, стала спостерігати за роботою бородатого бармена. Краєм ока помітила, як парочка, що знаходила по сусідству, стала поводитися ще більш розкуто. Чоловік не соромлячись цілував юну шию дівчини, показуючи всю свою хіть. Його руки міцно стискали сідниці. Супутниця, швидше за все, не витримавши такого тиску, обережно вивільнилася та, шепнувши щось на вухо чоловікові, граційною ходою кудись пішла. Коханець явно залишився незадоволеним таким вчинком, обличчя скривилося, брови зійшлися на переніссі. Він махнув барменові та зробив замовлення. А потім поглянув на Асю. Вона й не помітила, що витріщається на незнайомця відкрито. Швидко відвернулася, однак відчула на потилиці його прискіпливий погляд.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно