Данило Туптало - Житія Святих - Жовтень, Данило Туптало

звільнений апостол, жрець же сам упав у яму, яку апостолу викопав, і велика кількість людей тим чудом приступила до Бога і хрестилася від апостола.

Після цього пішов апостол у найдальші країни, у межі Каламидські, якими володів цар Муздій, і там проповідував Христа, привів до віри одну жінку на ймення Синдикія, що була небогою Мигдонії, дружини Каризія, приятеля царського. Та Синдикія радила Мигдонії, щоб пізнала істину і повірила в єдиного Бога — творця усього, якого проповідує апостол Тома. І рече Мигдонія до Синдикії: "Хотіла б сама побачити того чоловіка, який істинного Бога проповідує і почути від нього учення його". Синдикія каже: "Коли хочеш, пані, бачити Божого апостола, зміни одежу свою і, як одна із простих та вбогих жінок, одягнись у погане одіяння, щоб не була пізнана, і ходи зі мною". Учинила так Мигдонія, пішла за Синдикією і, йдучи, знайшла апостола посеред численного зібрання людей простих та убогих — він проповідував їм Христа. Ввійшли поміж тих людей, що слухали його вчення. Він-бо оповідав багато про Христа Господа і вірувати в нього навчав, і повів слово про смерть, і про суд, і про геєну, і про Небесне Царство. Це все почувши, Мигдонія зворушилася серцем і повірила у Христа. Повернувшись додому, безнастанно апостольські слова розважала і, з небогою своєю Синдикією про Христа бесідуючи, розпалилася щирою до нього любов'ю. Відтоді почала невірними як ворогами Божими бридитися, уникати всіляких із ними бесід на бенкетуваннях і всіх мирських солодощів, не бажаючи і з чоловіком своїм мати подружнього спілкування, через що чоловік її був у великій печалі і вельми принуджував її до своєї волі. А коли не зміг прихилити, молив царя послати царицю свою Тертіяну до жінки його, щоб переконала не бридитися подружнього спілкування: цариця ж Тертіяна та Мигдонія, жінка Каризієва, були сестрами. Прийшла тож цариця до Мигдонії, сестри своєї, і запитала, чому не кориться чоловікові? Вона ж мовить: "Через те, що поганин і ворог Божий є, я ж є раба єдиного істинного Бога Ісуса Христа і не хочу бути осквернена від невірного і нечистого чоловіка". Тертіяна ж захотіла увідати, хто є Ісус Христос, котрий є істинним Богом. Вона-бо сказала їй проповідь святого апостола Томи і навчила її, як пізнати істинну віру. Хотіла-бо Тертіяна більше про Христа довідатися, ліпше навчитися, і захотіла того самого апостола бачити і проповідь його почути. І, порадившись із Мигдонією, таємно послала до апостола й закликала його, просячи, щоб наставив їх на шлях істинний. Він-бо, проповідуючи їм Христа, просвітив їх світлом віри і омив водою хрещення, і як дотримуватися Божих та всіляких добродійностей навчив їх. Вони ж усе, що сказав апостол, у серці своєму поклали і радилися обидві, як у чистоті служити Господу і не спілкуватися зі своїми чоловіками як із невірними. Апостол же там силою Божою численні творив чудеса і зціляв усілякі недуги; і багато хто не тільки з простого люду, але й від двору царського, бачачи знамення, які бували від апостола, й учення його послухавши, приступали до Христа, а один із синів царських Азан увірував і хрестився від апостола, сам же Господь в апостольській проповіді діяв і множив церкву свою, і славу імені свого поширював.

Цариця Тертіяна, повернувшись од Мигдонії, пробувала в молитвах та постах і не була схильна до хотінь чоловіка свого. Цар же здивувався такій зміні у дружині своїй і рече до Каризія, приятеля свого: "Хотів твою жону тобі повернути, але й свою втратив, і тихіша мені є моя ще більш, як твоя". Учинили обидва, цар і Каризій, старанний розшук: яка причина непутності жінок їхніх, що не хочуть бути з ними, й довідались: якийсь мандрований прибулець, на ймення Тома, навчивши їх вірі Христовій, відвернув їх від співпробуття. Довідались і те, що Азан, син царський, і численні слуги дому царського із володарів і з простого люду без числа повірили в Христа через Томину проповідь. Розгнівалися-бо на Тому і, схопивши його, вкинули у темницю.

Після того був поставлений апостол на суд царський, і запитав його цар: "Хто ти є: чи раб, чи вільний?" Відповів Тома: "Раб я є єдиного того, над яким ти влади не маєш". Цар же рече: "Бачу, що раб ти є лукавий і, втікши від пана свого, прийшов на цій землі розбещувати людей і звабляти жінок наших. Повідай-бо, хто є пан твій?" Мовив апостол: "Пан мій є Господь небес та землі, Бог та творець усілякої тварі, від нього я посланий проповідувати святе ім'я його й навертати людей від блуду їхнього". Рече-бо цар: "Покинь ти, звабниче, лукаві словеса свої і послухай повеління мого, що тобі скажу: як відвернув ти звабою своєю від нас жінок наших, щоб вони з нами не спілкувалися, так наверни їх до нас. Коли ж бо не учиниш того, щоб жінки наші знову з нами в давнішій любові та з'єднанні були, зле маємо тебе погубити". Відказав апостол: "Не подобає, щоб рабині Христові поєднувалися з беззаконними чоловіками, бо це неправедно, коли вірні від злочестивих та невірних оскверняються". Те почувши, цар повелів принести залізні розпечені дошки і поставити на них апостола босими ногами. Коли це вчинили, з'явилася вода під тими дошками і вистудила їх. Тоді в піч розпалену вкинули його, а наступного дня живий і неушкоджений звідтіля вийшов. По тому порадив Каризій цареві, кажучи: "Примусь його поклонитися і покласти жертву Богу Сонцю, хай так прогнівить Бога свого, що його в муках зберігає цілим". Коли ж, за повелінням царевим, привели апостола до ідола Сонця, тоді ідол, як віск, розтопився й розтав, і раділи вірні від такої сили небесного Бога, і безліч невірних навернулися до Господа. Обурилися всі жерці ідольські на Тому за пагубу Бога їхнього, і цар вельми уразився, міркуючи, як його погубити, але побоявся народу і слуг своїх та вельмож багатьох, що увірували в Христа.

Узявши його, вийшов цар із міста із воїнами своїми, і всі гадали, що хоче від нього побачити якесь знамення. Коли ж пройшли пів поприща, передав Тому п'яти воїнам, сказавши їм, щоб повели на гору і списами там закололи його, сам же пішов у місто Аксиум. Азан же, царевий син, і один муж із доброродних, на ймення Сифор, пішли за апостолом; його ж наздогнавши, плакали за ним. Тома ж, випросивши у воїнів час на молитву, помолився Господові і рукоположив Сифора священиком, Азана ж дияконом, заповів