Данило Туптало - Житія Святих - Вересень, Данило Туптало

Святитель Дмитро Туптало (Ростовський) - невтомний працівник на Господній ниві, мислитель та філософ, один із найвизначніших духовних мужів Української Церкви та української культури.
"Житія Святих" (Четьї Мінеї) - головна праця Святителя, можна сказати - праця його життя. Налічує вона дванадцять книг, календарно укладених на кожен день церковного року.
Це не лише визначний літературний твір української гагіографії XVII-XVIII ст., а також високоякісний науковий твір. Автор послуговувався великою кількістю слов'янських та грецьких оригіналів і подав докладний список вживаних книг з докладними покликаннями. Однак найбільша цінність цієї книги в тому, що вона є справжнім скарбом нашої старовини, з якого можна зачерпнути багато невідомого та забутого не лише про християнських святих, які впродовж століть давали світлий приклад християнського життя, але особливо про наших українських святих, які жили та служили Богові на нашій рідній Українській землі.
Для широкого кола читачів.

Вступ

Найвидатніша праця української гагіографії з кінця XVII і початку XVIII століть - це монументальний твір Дмитра Туптала "Книга Життів Святих" - Четії Мінеї в чотирьох томах. Такими словами похвали сучасні історики української літератури представляють читачеві Четії Мінеї.

Це був один з останніх творів, друкованих у Києві без дозволу Московського патріярха, і він відображав істинну традицію Києва, яку Московська Церква вважала за єретичну або щонайменше, за вільнодумну, через те що Київська Церква прийняла деякі догматичні вчення Латинської Церкви.

Їх читали не лише українські та російські письменники XVIII століття, які позичали з Четіїх Міней мотиви для своїх праць, а також населення по селах України, оскільки ступінь письменності в Україні на той час був дуже високий - завдяки впливу Києво-Могилянської Академії, яка приймала студентів з усіх шарів суспільства і мала окремі бурси для бідних студентів. Важливим є свідчення щодо цього, подане в поемі Гайдамаки, з-під пера Тараса Шевченка, який згадує, що в неділі у них був звичай читати Мінеї - Життя Святих. Про популярність Четіїх Міней свідчать численні перевидання цього твору, які з'явилися до початку XX століття.

Перше видання Четіїх Міней вийшло в 4 томах, з яких кожен містив три місяці. Перший том, за місяці вересень, жовтень і листопад, видано 1689 р.б. Другий том з місяцями грудень, січень і лютий з'явився в 1695 р.б. Третій том з місяцями березень, квітень і травень був надрукований в 1700 р.б. Четвертий, й останній, том з місяцями червень, липень і серпень побачив світ в 1705 р.б.

У 1705 р.б. автор почав працювати над новим виданням Четіїх Міней. До цього завдання він взявся на прохання Києво-Печерської Лаври, і для цього повторно детально переробив перший том. Це друге видання, яким автор сам зайнявся, з'явилося вже після його смерті. Друге видання також складалося з 4 томів, з яких кожен містив три місяці. Перший том з'явився в 1711 р-б., другий - у 1714 р.б. і третій - у 1716 р.б. Четвертий том також був надрукований, але копія цього тому не збереглася через пожежу, яка повністю знищила будівлі монастиря в 1718 р.б.

З передмови, яка супроводжувала перший том Четіїх Міней і друкована в 1689 р.б., ми довідуємося про стадії, які привели до написання Четіїх Міней. Архимандрит Варлаам, автор цієї передмови, починає з того, що згадує: ті Четії Мінеї які привезено до Русі в IX ст., вже давно втрачені через напади татар, які нищили наші землі та монастирі і при тому знищили багато цінних книг, а між ними й Четії Мінеї. Тому ті, що бажають читати життя святих, змушені користатися книгами, писаними чужою мовою, які не завжди православні у своєму навчанні.

Далі він згадує, що першим, хто старався про виготовлення Четіїх Міней слов'янською мовою, був Київський митрополит Петро Могила, який послав монахів до Атонської Гори, щоб придбати копію Мінеї Симеона Метафраста. Він мав намір перекласти цю Мінею слов'янською мовою, але його передчасна смерть припинила ці плани.

Мрію митрополита Могили поділяв і його наслідник в сані архимандрита Києво-Печерської Лаври Інокентїй Ґїзель, який зібрав велику кількість рукописів і також послав до Москви по копію Великих Четіїх Міней митрополита Макарія. Однак війна не дозволила йому продовжити діло.

Його наслідник архимандрит Варлаам Ясинський пішов шляхом своїх попередників і почав шукати особу, яка була б здатна довести до завершення мрію його попередників. Розглянувши справу на Раді Монастиря, він передав це завдання Дмитрові.

Головними джерелами для життів святих він називає Мінею Симеона Метафраста, життя інших східних отців і святих, деяких західних святих, які трималися православного навчання, та грецьких істориків. У кінці він мимохідь також згадує про Великі Четїї Мінеї митрополита Макарія. Дмитро переробив весь цей матеріал, щоб у результаті дати коротші оповіді життів, які можна легко читати.

Ще одна передмова, супроводжувала другий з чотирьох томів Четіїх Міней. ЇЇ можна знайти в томі, який містить місяць грудень. Цю передмову виготовив сам Дмитро, щоб дати відповідь на закиди, які висунули проти нього після випуску першого тому. У ній Дмитро передусім підкреслює, що житія були написані в короткій формі, щоб дати людям можливість читати життя святих або стежити, коли їх читають. Він перелічує в передмові три помилки: перша стосується до датування в житті св. Иоакима і Анни, яких пам'ять припадає на 9 вересня. Друга - до числа цвяхів, якими Христос був прибитий до хреста. Третя помилка стосується до осіб Михаїла Валвоса і Михаїла Ранквея, яких вважали за одну й ту ж особу в житті св. Йоанікія, яке припадає на 4 листопада.

По передмові йде благословення Адріяна, Московського патріярха, для праці та її друкування і також коротке слово архимандрита Варлаама, який повторно висловлює, що праця Дмитра вільна від помилок. Потрібно також згадати, що це був період, в якому часто приписували догматичні помилки вченим, що приходили з України.

Хронологічно третьою є передмова, підготовлена для видання Четіїх Міней, які були справлені комісією в 1755 р.б і надруковані в 1759 р.б.Вона починається розповіддю про різні збірки житій святих, що існували на Сході й на Заході. Тоді подано огляд різних збірок житій, що існували в слов'янській мові до часу написання Четіїх Міней митрополита Дмитра. У передмові згадано дише дві збірки - це Великі Четії Мінеї митрополита Макарія і Києво-Печерський Патерик. Тут подано опис різних обставин та труднощів, які треба було перебороти, поки Четії Мінеї Дмитра вийшли друком, що запозичено з попередніх передмов. Відтак згадано перші два видання Четіїх Міней, які друковано в Києві, і тоді йде пояснення, чому підготовлено це нове виправлене видання. Сильний наголос кладеться на факт, що це зроблено відповідно до закону з 1721 р.б., в якому постановлено переглянути Пролог, і також до закону з 1745 р.б., в якому постановлено виправити і видати Четії Мінеї. Роботу комісія почала в 1755 р.б., і вона тривала майже Цілий рік. Завданням комісії було знайти місця, які не згідні з Божим Словом, догмами віри і церковними традиціями, а також ті місця, які були сумнівного походження.

Це нове виправлене видання з'явилося в 1759 р.б., і третю передмову можна знайти в усіх пізніших виданнях Четії Міней. Передмову надруковано в томі за вересень відразу після передмови архимандрита Варлаама з 1689 р.б., яка також надрукована в усіх пізніших виданнях.

Загалом про працю Д. Туптало можна з певністю сказати,