Олександр Васильович Афонін - І день як вимір нашого життя

«Сьогодні місто зранку у тумані…»
Сьогодні місто зранку у тумані. Розмита ним і досі далина. Мабуть, сумує у свій день останній, Прощаючись із нами вже, весна. Вона чудово так відпрацювала, Створивши світ небачений краси. І, вже йдучи, невтішно заридала Прозорими краплинками роси. Вже червень перші трави косить Вже червень перші трави косить
«Тепло, тихо… Ранок літній…»
Тепло, тихо… Ранок літній. Сонечко рікою ллється. У зеленім верховітті Птаха радісно сміється. Бджілок гул перекриває Тихе вітру шепотіння. Поміж гілочок сіяє Золотисте павутиння. Сад – зелено-різнобарвний, Неймовірно пахнуть квіти… День сьогодні буде гарний — Бо на те ж воно і літо. «Просто ранок, в спокої і тиші…»
Просто ранок, в спокої і тиші. Просто небо, глибоке і чисте. Просто вітер, що віти колише. Просто рідне, улюблене місто. Просто день, так, буденний, не свято. Просто усміх веселий людини. Я бажаю зовсім небагато: Просто, друзі, щасливої днини. «У ніч липневу гріх великий спати…»

Спи, ночь в июле только шесть часов…

Р. Гамзатов «Колыбельная» У ніч липневу гріх великий спати… Тоненький серпик місяця вгорі, Садів темніють пишні літні шати Й, мов діаманти, сяють ліхтарі. Нічне прозоре зоряне склепіння Над головою низько нависа. Лише хмаринок біле павутиння Липневі обрамляє небеса.