Світлана Литвиненко - Капкан кохання, Світлана Литвиненко

- Ти зараз мене вичитуєш? Чи це мені тільки здається?- Амір чітко відчував, як вона його знову заводить всупереч своєму рішенню поводитися себе стримано й ввічливо.

- Називай це як хочеш,- Леся зробила серйозний вираз обличчя.- Варто завжди пам’ятати про нашу домовленість. Коли ми вже потрапили у таку ситуацію, то будемо шукати вихід і не піддаватися оцим емоціям.

- Ти мені подобаєшся,- раптом почав говорити він прямо упіймавши її погляд.- Я про нашу домовленість не забув і слово дотримаю. Але хочу, щоб ти знала, що ти мені подобаєшся і я закоханий у тебе. Дозволь мені кохати тебе.

- Амір, будь ласка, не треба. Розумієш у мене до тебе немає цих почуттів і обіцяти тобі я цього не можу,- Леся хотіла підібрати зрозумілі для нього слова.

- Ти, ти…,- він закипів від її слів, які його образили та зачепили за живе. Вона стала першою дівчиною в його житті, яка відреагувала на його почуття саме так.

  Амір з усіх сил стримувався, що не зірватися на ній. Щоб не схопити за лікоть та не потягнути на себе і насильно не поцілувати. Доводячи таким чином протилежне, викликаючи в неї пристрасть, пробуджуючи бажання. Та розумів, що це буде марно, бо вона не стане ніяковіти в його обіймах, а ще більше зневіриться у ньому і стане гірше ніж було дотепер. Тому він вирівняв подих і вже спокійно сказав:

- Пішли поснідаємо, а тоді я покажу тобі баранів, як і обіцяв. А також коней,- він розвернувся і поспіхом пішов до будинку.

  Мабуть, образився, – вирішила про себе Леся. Але краще одразу сказати правду і не давати жодних надій. Звісно, його зізнання зачепило її, навіть змусило відчути хвилювання. Не щодня тобі зізнаються в коханні. Проте відповісти взаємністю вона не може і не хоче. Вона навіть не бажає замислюватися над цим, навіть спробувати, навіть подумати. Навпаки, лише мріє якнайшвидше вибратися звідси, поїхати, не озираючись, і забути про все, як про страшний сон. Забути про нього теж і ніколи не згадувати. Але для того, щоб так було спочатку треба розібратися з власним дідом.

  А це означає, що їй необхідно щодня здобувати нову й нову інформацію. А для цього доведеться спілкуватися з Аміром — випитувати, розпитувати, запам’ятовувати. Леся знала, що він все їй розкаже і покаже, але його зізнання ніби важким тягарем відтепер лягло їй на серце. Але вона не повинна звертати на це уваги. Так буде правильно в її випадку. 

  Після сніданку Амір повів Лесю на задній двір, щоб показати тварин. У нього помітно впав настрій, і він якось нехотя розповідав про баранів.

- Барани відіграють важливу роль у розмноженні стада, оскільки їх використовують для парування з вівцями. Як бачиш, — Амір вказав рукою на тварин, які бігали у загороді, — у багатьох порід баранів є роги, але у деяких вони відсутні… До речі, під час шлюбного періоду вони можуть бути дуже агресивними.

- А розкажи про покупців. Хто вони? Як ви, фермери, на них виходите? — Леся поставила запитання, відповідь на яке їй була особливо цікава.

- А ти допитлива. Тобі що, і справді це цікаво? — Аміра подібні запитання почали насторожувати.

- Цікаво, — відповіла вона, намагаючись не видавати жодних емоцій і навіть не дивитися в його бік, продовжуючи спостерігати за баранами.

- Вовну в основному закуповують текстильні компанії, прядильні фабрики та майстри ручної роботи. А я ще експортую її й до Китаю. А м’ясо ягнятини та баранини експортують до країн Близького Сходу, а іноді й до Північної Африки, де цей вид м’яса є традиційним у їхній кухні. Ну, а молоко постачають на молочне підприємство, яке розташоване в місті неподалік від нашої місцевості. Ну що, задоволена такою відповіддю?

- Так, дякую. А скажи, чи буває таке, що покупець забраковує товар, і фермер залишається у збитку? — Леся запитала це з особливою обережністю.

- Звісно, буває. Це трапляється, коли фермер постачає покупцеві неякісний або зіпсований товар. Такий фермер швидко втрачає репутацію, і в майбутньому йому стає важче збувати свою продукцію. Були випадки, коли це доводило фермерів до банкрутства. А чому ти про це запитуєш?

- Просто цікаво, — відмахнулася Леся, яка в думках уже складала план, як зіпсувати товар свого діда. — Пішли краще, покажеш мені коней…