Світлана Литвиненко - Капкан кохання, Світлана Литвиненко

Розділ 14

  Цю ніч Леся знову ночувала сама, і це її не могло не порадувати. Вона розслабилася, насолоджуючись самотністю. Спокійно поспілкувалася телефоном з рідними та подругами, а потім лягла у ліжко й почала обмірковувати план, який мала виконати протягом цього місяця.

  Її план «А», як вона його назвала, передбачав зіпсувати товар діда. А для цього їй потрібно буде їздити до нього на ферму, щоб дізнатися, де і що там зберігається. Звісно, вона не збиралася вбивати тварин. Але зіпсувати вовну, м’ясо чи молоко – це вона зробить без вагань. У потрібний момент вона потай пробереться на ферму, зробить своє діло, і дід зазнає збитків.

  Якщо знадобиться, то вона повторить це. І в кінцевому результаті у діда все-таки почнуться фінансові проблеми, і тоді йому не буде чим платити, тим негідникам, які можуть зашкодити її родині. І тоді дід точно втратить свій вплив на неї. Після цього вона розлучиться з Аміром і переїде до Німеччини. В усьому зізнається своїй матері та вітчиму, і вони разом подбають про власну безпеку.

  Але для початку їй варто вдати, що вона сумує за своїм «дідусем», сказати йому, що все пробачає і хоче налагодити нормальні стосунки. З Валентиною затоваришує, буде ходити Данилка провідувати. А ще їй треба навчитися їздити верхи. Це дозволить їй у слушний момент непомітно, а головне тихенько поїхати на  ферму діда та виконати свій задум. Можна навіть пожежу влаштувати. Леся чудово розуміла, що вона планує незаконні дії, але заради своєї слободи піде на це. З нею теж чинили незаконно і її відповідь буде такою ж. Не зупиниться ні перед чим. Отож треба попросити Аміра, щоб він навчив її їздити верхи.

  Дівчина тільки тяжко видихнула та перевернулася на інший бік. Амір, дивний все ж таки. Невже він і справді думав, що вона може у нього закохатися з першого погляду. Та ніколи!  Для неї він фермер, селянин. Хай він і гарний собою, але точно зашуганий... Та… зовсім ні… навпаки нахабний, зухвалий придурок. Але іноді своєю поведінкою він все-таки викликає до себе повагу. Насамперед своєю порядністю. Не змушує її ні до чого. А міг би запросто завалити її на ліжко і робити з нею, все що йому придумається і ніхто б їй не допоміг. І навіть поцілувати міг насильно зранку, і не подивився б на те, що вона відвернулася. Леся навіть посміхнулася у темряву. Все-таки порядний. Та й розумний, стільки-то знає про цих овець, коней. Справжній фермер.

  І що це на неї найшло? Чому це раптом вона почала бачити у ньому якісь плюси. Годі, варто спати, бо завтра у неї важкий день, приїде її свекруха та й ще і не сама. Та Леся була переконана, що впорається із цим теж, що всі її плани здійсняться, що вона зможе все здолати… Та насправді  все виглядало досить наївно, але Леся не брала це до уваги. Вона мусить хапатися за будь-яку соломинку, щоб звільнитися із цього… каптану.

  Коли Леся прокинулася вранці, то перш за все привела себе до ладу. Вона зав’язала своє кучеряве волосся у хвіст, одягнула джинси та джемпер. Після знайомства зі свекрухою та її хрещеницею Леся планувала попросити Аміра навчити її їздити верхи. Вона була впевнена, що швидко опанує це мистецтво без особливих зусиль.

  Леся вийшла з кімнати, адже Ольга Григорівна ось-ось мала приїхати. Амір наполягав, що вони повинні зустріти її разом на ганку, тримаючись за руки та вдаючи закохану, щасливу пару.

- Доброго ранку, Таїсія,- привіталася Леся до служниці.- Ви випадково не знаєте де мій чоловік?

- Він щойно повернувся…

- Доброго ранку всім,- Амір увійшов до будинку і, не зупиняючись, кивнув на ходу,- я швидко переодягнуся та приєднаюся до вас. Таїсія подбай про сніданок. Щойно моя матір та Тамара зайдуть до будинку поснідаємо всі разом.

- Гаразд, пане,- відповіла Таїсія і побігла на кухню.

  Залишившись наодинці у вітальні Леся опустилася на диван. Зараз у неї з’явилася ще більша цікавість, щодо того де це проводить свої ночі Амір. «Та яка мені до цього різниця?»- вкотре повторила про себе намагаючись притупити цікавість. Але ж ні, чомусь це все одно її зачіпало.

  Ось, щойно зайшовши до будинку він пройшов повз, навіть не кинув у її бік погляду. Це її теж не те що зачепило, а ніби вкололо, викликало обурення. «Невже, я йому вчора все так зрозуміло пояснила, що він і справді все зрозумів? Чудово! Це мені подобається»- подумала вона з легким полегшенням, але насправді відчувала інше.

  Вона відчувала оте суперечливе відчуття, коли його відстороненість була і неприємною, але водночас і бажаною. У якусь мить Леся навіть упіймала себе на думці, що хоче, аби він знову подивився у її вічі так, як зробив це вчора. Ні, ні, ні… Їй навпаки потрібно, щоб він поважав її межі. Власне, саме це і радувало – з Аміром можна домовитися. Він її слухав, розумів, поважав її бажання. «Як не крути, Амір – порядний чоловік» - думала Леся, але чомусь це усвідомлення більше заспокоювало ніж тішило.

  Йому знадобилося всього десять хвилин, щоб привести себе до ладу. Амір відчував схвильованість, адже знав, яка на нього чекає реакція матері. Вона завжди була незадоволена ним, і це стало звичним для Аміра. Колись він ще намагався їй догодити, доводив свою любов і показував, як сильно вона йому потрібна. Але ці спроби залишилися в минулому.

  Перед тим як вийти з кімнати, його думки несподівано повернулися у дитинство. Він пригадав день, коли мати залишила їх із батьком заради іншого чоловіка. Амірові було всього вісім років, але ті події залишилися у його пам’яті назавжди. Вони жили тоді в Києві, і все здавалося таким простим і безпечним… до того моменту.

  Він тоді, бувши активною дитиною, гасав із м’ячем по подвір’ю, коли раптом почув галас у будинку. Знову сварилися його тато й мама. Такі моменти завжди були болючими для Аміра. Зазвичай він тікав якнайдалі й затуляв вуха долонями, аби нічого не чути. Та цього разу він не зробив, як завжди. Навпаки, його щось підштовхнуло піти до будинку.

  Притаївшись у коридорі, він почав прислухатися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍