Світлана Литвиненко - Капкан кохання, Світлана Литвиненко

Розділ 13

  Леся, прокинувшись вранці, виявила, що й справді провела всю ніч сама у кімнаті. Це, звісно, її порадувало, але думка про те, де ж провів цю ніч Амір, ніяк не виходила з голови. Втім, яка їй різниця? Вона ще раз нагадала собі це. Було б навіть добре, якби він щовечора кудись зникав, а вона залишалася би сама.

  У неї є над чим сушити мозок. Вона мала скласти чіткий план, як вибратися з цієї халепи. Їй потрібно думати над тим, як нарешті повернутися додому, до свого звичного життя. І раз і назавжди забути про те, що в цих краях у неї є родичі.

  Тим більше Леся дедалі все частіше  почала задумувалася: а що, як переїхати жити до Німеччини, у Берлін, де мешкають мама, вітчим та її молодша сестричка? Знайти там роботу, але головне — бути поруч зі своєю сім’єю та оберігати її...

  Дівчина відчинила шафу та взяла спортивний костюм, який привезла з собою з Києва, водночас подивилася на сукні, які Амір купив для неї. Вони то непогані врешті-решт вирішила Леся, вибрані зі смаком, але це зовсім не її стиль. Отож, дарма він старався, тому що носити вона їх не буде. Одягнувшись Леся вийшла з кімнати та попрямувала до вітальні. І тут, відразу помітила метушню у будинку. Всі служниці були зайняті прибиранням будинку. Одна мила вікна, інша чистила дивани, третя витирала стіни.

- Доброго ранку, пані,- до Лесі підбігла Таїсія.- Ви будете снідати самі чи дочекаєтеся, коли повернеться хазяїн?

- Я…, мабуть, зачекаю,- сказала Леся вважаючи це правильним рішенням.- А чому така метушня?

- Ну, як чому?- здивувалася Таїсія, яка витерла рукавом спітнілий лоб,- завтра ж повертається пані Ольга, а вона то любить, щоб все сяяло від чистоти, бо інакше звільнить. Наша пані сувора, справедлива, вимоглива, але водночас і щедра. Добре платить. Тому ми всі намагаємося їй годити, щоб не втратити цю роботу.

- Зрозуміло, йдіть працюйте,- а сама про себе подумала, що, мабуть, ця жінка, мати Аміра скоріше за все занадто капризна чим сувора, любить, щоб все було по її.

  Леся вирішила вийти на ганок, щоб подихати свіжим ранковим весняним повітрям. Та не встигла, бо до будинку зайшов Амір. Вона то гадала, що він виглядатиме виснажено. А воно навпаки виглядав свіжо, бадьоро та ще й був у гарному гуморі.

- Доброго ранку. Як тобі спалося без мене?- запитав він підійшовши до неї й хотів було поцілувати її та вона відступилася.

- Не треба цього робити,- сказала вона йому прямо.

- Ніяк не вийде,- Амір знизив тон свого голосу і почав говорити майже пошепки, щоб не почули служниці, які прибирали тут у вітальні,- нам доведеться цілуватися, щоб ніхто нічого не запідозрив. Тим більше завтра, коли повернеться моя люба матуся.

- Не варто усе так перебільшувати, досить буде того, що ми візьмемося за руки і то небажано,- відрізала йому Леся намагаючись відвернутися від нього.

  Аміру ця відповідь не сподобалася, і він навіть образився. Не став більше нічого говорити, лише розвернувся та пішов до спальні. Він мав намір прийняти душ і переодягнутися, а ще — заспокоїтися, утихомирити бурю незадоволення, яка здійнялася в ньому після її слів. Його розлютило те, як вона висловилася, чи, можливо, скоріше усвідомлення того, що він не викликає у неї симпатії. Він відчував розчарування через те, що його очікування не справдилися — він сподівався, що, можливо, все-таки чимось її приваблює. Однак згодом заспокоїв себе думками, що, мабуть, пройшло ще занадто мало часу, щоб вона змогла побачити в ньому щось привабливе.

  Амір одягнув свіжий одяг і окинув себе поглядом у дзеркалі. Невже він втратив здатність подобатися жінкам? Ця думка раптом промайнула в його голові. А йому ж лише тридцять п’ять! Не такий він уже й старий, хоча й пережив чимало.

  Мабуть, його помилка була в тому, що він вирішив відгородитися від навколишнього світу та переїхати сюди, у сільську місцевість. Але хіба в нього був вибір? Мати тоді зателефонувала й попросила допомогти врятувати ферму від банкрутства. І він був радий стати корисним і допомогти. До того ж це була чудова нагода зблизитися зі своєю сім’єю, про що він завжди мріяв.

  Та й зараз він уже не такий вітряний, як був раніше. Тепер він серйозний, зосереджений, витривалий. Він навчився приймати складні рішення і брати на себе відповідальність за свої дії та бути підтримкою для інших, навіть коли це дається непросто.

  Амір повернувся до вітальні шукаючи очима Лесю, але крім служниць тут нікого не застав.

- Пані Леся пішла на подвір’я,- поспішила повідомити йому Таїсія.- На стіл накривати? Снідати будете?

- Так накривайте, через декілька хвилин я повернуся із дружиною і ми поснідаємо разом,- відповів Амір і теж вийшов з будинку.

  Тим часом Леся вирішила пройтися подвір’ям, аби зібратися з думками. Її роздуми знову були про Аміра, який своїми діями викликав у неї незадоволення та роздратування. Він хотів її поцілувати. І поводився так, ніби вони щасливі молодята, які закохані одне в одного до нестями. Відверто ігнорує реальність, що неабияк її дратувало.

  Він що, справді думає, що своєю нахабною поведінкою змусить її покохати його чи хоча б викликати захоплення? Бовдур, чесно, по-іншому його й не назвеш. Та цього не буде, і вона знала це точно. До нього вона ніколи не відчує нічого подібного. Леся прекрасно розуміла, на що він розраховує, але їй такі, як він, зовсім не подобаються. Правда, очі в нього неймовірні — красиві, магнетичні. Вони притягують, тримають, не відпускають. Але це нічого не змінює. Зараз зовнішність не має жодного значення.

- Аби вже скоріше закінчився цей кошмар,- сказала Леся уголос не помічаючи, що Амір вже встиг до неї наблизитися і зараз стояв позаду.

- Він тільки-но почався,- Амір хотів пожартувати та потім зрозумів, що це недоречно,- вибач, що засмутив тебе, проявив нахабність у  своїй поведінці пару хвилин потому.

- Хіба можна так тихо підкрадатися!- Леся від несподіванки аж підстрибнула й обурено повернулася до нього.- А твоїй нахабності просто немає меж. Тобі варто бути стриманішим і вміти тримати свої емоції при собі. Добре, що ти це усвідомлюєш. Сподіваюся, ти зробиш правильні висновки і більше так не поводитимешся.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍