Julia Shperova - Тифон, Julia Shperova

- Звучить невесело.

- Ти уявити собі не можеш, - Елінор остаточно випірнула зі спогадів і з посмішкою спитала:

- А як твої побачення проходили? Було веселіше?

Джеймс не втримав усмішки.

- В мене теж був мій єдиний бал, - хоча це був просто похід в кино. Але того вистачило.

Вони обидва пригадали Полу Кернер, яка всю минулу весну намагалася зіпсувати життя Джеймсові після їх єдиного побачення.

- Та ні, - не погодилася Елінор. - Твоє таки було веселішим. Я впевнена.

- Ти не знаєш, тебе там не було.

- Але я була на нашому першому побаченні, і мені сподобалося.

- Так, мені теж. Гадаю, ми можемо поміркувати щодо другого.

- Насправді, я саме хотіла в тебе дещо спитати, - швидко промурмотіла Елінор майже одразу, як відлунав сміх.

Джеймс посміхнувся. Він дивився на неї в очікуванні. Вона могла запитати про що завгодно, він з радістю відповів би на сотню запитань, аби вона поставила їх. У нього була готова відповідь на все.

- Взагалі-то я хотіла запросити тебе на вечерю. 

- На вечерю…Як на побачення? 

- Так. Якщо вже зайшла мова, то в мене незабаром день народження, і я хотіла б провести цей день з тобою. Ти не проти?

Джеймс кілька разів кліпнув очима.

- Ти мене звеш на побачення?

- Щось не так? Так не заведено робити чи щось ще?

- Ні, це…це суперсучасно. Я вражений, дійсно. Який день у календарі обвести?

- Двадцять восьме вересня.

- Чудово, то ви…ви відмічаєте дні народження? - перепитав Джеймс.

- Якщо ти про торт з сотнею свічок, то я пас, - Елінор похитала головою, наче відганяла власні думки.

- Але, вечеря, ви ж не…не їсте.

- Ти - їси.

- Це не мій вечір, а твій…Гм, як щодо компромісу? Ти запросила мене на побачення, а я - влаштую його? Як сюрприз на день народження?

- Чомусь це звучить не дуже справедливо.

- Краще погоджуйся, тобі сподобається, - пообіцяв він, рахуючи дні до події.

Здається, Елінор мовчала цілу вічність, перш ніж схилитися до нього. Її погляд потемнів і його серце пропустило кілька ударів. 

Джеймс розгубився лише на секунду, після чого миттєво перетнув відстань, що відділяла його від дівчини і притяг до себе. Спершу ніжний, але з кожним моментом сильніший, поцілунок холодних губ розбудив у ньому щось гаряче і темне. Йому як ніколи хотілося притиснути її до своєї шкіри і розчинитись у ній самому. Очі широко розплющені, зіниці розширені, вона теж цього хоче.

Їхні погляди зустрілися на коротку мить. Обличчя Елінор застигло, його ж шкіра палала так, що він крадькома окинув себе поглядом - чи не палає він насправді.

- Джеймсе, твої очі.

Він прислухався до себе. Мутна, темна і волога субстанція огорнула всю його сутність, перетворюючи його на те, що він майже не міг контролювати. Це не пристрасть, це хімера в ньому брала гору. Їй подобався викид адреналіну в його тілі, те, як він втрачав контроль.

Джеймс струснув головою проганяючи бажання і страх обернутися на монстра в такий невідповідний момент. Його подих збився, і в грудях палало.

- Ти в порядку? - Елінор простягла йому склянку з водою. Тонкі холодні пальці зовсім не тремтіли, але немиготливий погляд був промовистим. Джеймс перехопив склянку, намагаючись не торкатися тремтячою рукою дівчини.

Крижана рідина остудила його гарячу голову і заспокоїла серце, що шалено билося.

- Так, це просто... я зараз.

Він прийшов до тями у ванній кімнаті. Вмившись крижаною водою і пригладивши скуйовджене волосся, Джеймс повернувся в спальню, пообіцявши собі, що хімера не вирветься на волю, навіть якщо для цього йому доведеться відкусити собі голову.

Елінор чекала на нього. Вона стояла біля вхідних дверей, чекаючи поки він впорається з собою. Чорт забирай, як недобре все вийшло.

- Тобі треба відпочити, Джеймсе. Поспи трохи. Я розбуджу тебе за кілька годин, - пообіцяла вона. Дівчина залишила на столику біля входу чашку з заспокійливою настоянкою.

- Так, звісно…Вампіри вже прибули? - спитав він, аби тільки відволіктися.

- Ще ні. Ми всі офіційно зустрічатимемо їх, хоча насправді це Френсіс зустріне їх в аеропорту і проводить до Ради.

- Вампіри літають американськими авіалініями, оце так… Стривай-но. Їх зустріне саме Френсіс?

- Так, він…- дівчина спохмурніла. - він віднедавна став радником Мартіна. Того призначили на посаду Хранителя Темряви. 

- О, це тому він все ще не в місті. 

Вони кивнула.

- Спи. Я повернуся згодом. 

Елінор вийшла з кімнати, залишивши його одного. Спальня потонула в тиші, залишивши Джеймса наодинці з думками. Поміркувати було про що.