Julia Shperova - Тифон, Julia Shperova

Джеймс глибоко вдихнув, важко ковтаючи, намагаючись знайти правильні слова, але його думки були занадто розмиті. Все, що він відчував - це гарячка, що підіймалася зсередини, змішана з тиском від її присутності. Він нарешті наважився поглянути їй у вічі - холодні, мов ніч, але з прихованим теплом, яке ніколи не було достатньо близько, щоб зігріти його.

- Мене трясе не від холоду, - неголосно мовив він нарешті. - Ти маєш чутливий слух і інші почуття…Це через тебе я…

- Джеймсе… - прошепотіла Елінор і менше ніж за долю секунди її обличчя опинилося біля його. 

- Ти зводиш мене з розуму, - зізналася вона. - Я б так хотіла…

На мить між ними запала тиша. Джеймс відчув як холодна рука торкнулася його щоки, попрямувала по лінії щелепи вниз, до горла, змусивши його тремтіти. Елінор поклала обидві руки на його плечі і щосили притислася до його грудей.

- Я б так хотіла не думати про те, що можу зробити щось не так. Але, здається, я тільки й роблю, що помиляюся.

- Ні, це я не мав думати нічого такого.

- Хіба? - озвалася дівчина, її руки мандрували його спиною, вимальовуючи візерунки на футболці. - Я сама прийшла до тебе в ліжко. 

- То ти…також хочеш цього? - він не міг би зараз заплющити очі, навіть якби хотів.

- Піддатися почуттям…так. Але це непросто.

- Непросто, бо ти відчуваєш все інакшим чином? - припустив Джеймс.

- Я взагалі не знаю, на що очікувати, - зізналася Елінор. - В мене жодного досвіду на цьому поприщі. І якби тільки це зупиняло мене.

- Ми в цьому з тобою на рівні. Я так само гадки не маю, на що очікувати. Але з тобою я згоден на будь-що. Бо я кохаю тебе.

Елінор застигла, зізнання захопило її зненацька. Вона відсунулася настільки, щоб побачити обличчя Джеймса. Погляд мандрував його обличчям, у пошуках підтвердження слів.

- Ти дійсно маєш це на увазі? - нарешті прошепотіла вона, її голос тремтів від хвилювання.

Джеймс набрався сміливості і погладив її шию, як і мріяв, затримавшись на витончених ключицях.

- Елінор, це не просто слова. Я відчуваю це кожною клітинкою свого тіла. Ти - мій вибір. Я хочу бути поруч із тобою, що б не сталося. Але ти…тільки скажи і я не набридатиму тобі більше. Хоча ні, набридатиму. Ох…

Вона нахилилася ближче і тихо промовила:

- Я теж тебе кохаю.

На якийся час цілунки повністю захопили їх. Він намагався торкнутися кожного вигина її тіла, впевнитися що вона вся тут, з ним, справжня. Пальці самі помандрували до заколки і вивільнили хвилі волосся, в якому він мріяв потонути. Холодна шкіра Елінор зводила Джеймса з розуму, під його пальцями вона плавилася, наче гаряча лава заміняла їй кров. 

Нарешті, її голос покликав його. Джеймсові довелося винирнути з вихору бажання, аби усвідомити де він. Елінор, з розпаленим поглядом лежала на ньому і кликала його. Він зупинився і застиг.

- Ой, вибач будь-ласка. Я зробив щось не те?

- Ні, ні. Просто…

Йому довелося вгамувати серце і думки. Елінор виглядала розгубленою і спантеличеною, коли він зміг мислити і побачив її справжню. Минуло кілька хвилин, перш ніж вона пошепки запропонувала:

- Один крок за раз?

- Так, - відповів він, з почуттям. 

Джеймс придушив розчарування у грудях, не давши йому вилитися назовні, не давши Елінор побачити темряву в його очах. Вони залишились зеленими, людськими.

- Для тебе це непросто, - констатував він, коли дівчина повільно відсунулася від нього. Наподив, без відчуття її шкіри на своїй, він відчував холод, хоча все мало бути навпаки. Всередині щось занило і хімера незадоволено крутнулася.

Елінор влаштувалася навпроти, стримана і розгублена. Якби не шалений погляд, то в жодному разі не повіриш, що це вона щойно цілувала його шию. Його знову пройняли дрижаки.

- Швидше…незвично. Хоча ні, ти правий. Це непросто. Коли…коли я була людиною, світ був іншим. Люди були іншими. З тих часів в мене не дуже багато спогадів залишилося. Втім, я пам’ятаю дещо, те, що було важливим для мене. Хоча, ти б вирішив, що я застрягла в минулому, якби я тобі розповіла.

Джеймс очікував на продовження, але Елінор, здавалося, поринула у спогади. Нарешті, він не витримав:

- Ти маєш на увазі, що ти не зустрічалася ні з ким. Раніше. Зовсім не ходила на побачення?

Елінор розсміялася і дивна напруга між ними трохи ослабла. Джеймс зміг видихнути, наче її сміх зняв закляття, що утримувало його на місці і не давало йому поворухнутися. 

- Ні, якщо тільки не вважати єдиний бал, який я відвідала - побаченням. Чи скоріш формою швидких побачень.

- І як це було? - бажання відігнати розмовою дурнуваті думки змінилося на справжній інтерес.

- Бал? Страшенно нудно, чесно кажучи. Всі танці були розписані заздалегідь і без мого схвалення. Жахливі однакові сукні для дебютанток, корсети, в яких не те що танцювати, а й просто дихати було неможливо, і партнери, з яких сипався порох.