Яна Янко - Він та Вона, Яна Янко

– Що ти зробила? – прокричали Лея, розгублено поглянувши на Елізу своїми великими, здивованими очима.

Подруги сиділи в їхній кімнаті, де спека була настільки нестерпною, що вони навіть вирішили опуститися на підлогу, щоб хоч якось знайти трохи прохолоди.

– Поцілувала.., – прошепотіла Еліза, закривши обличчя руками, вона явно переживала через реакцію своєї подруги.
– Ну ти даєш, я від тебе такого не очікувала, – відповіла Лея, усміхаючись і водночас дивуючись поворотам подій.
– Це що, погано? – запитала Еліза, спостерігаючи за зміною настрою своєї подруги.
– Ні, навпаки! Ти молодець, це досить сміливий вчинок, – підкреслила Лея, замислившись на мить. – І це означає, що ти прийняла свої почуття до Яна?
– Так, я все зрозуміла. Та прийняла свою симпатію до нього, – погодилась Еліза, відчуваючи легке полегшення після того, як відкрилась перед Леєю.
– Хіба це не чудово? Ти щось не дуже рада, – помітила Лея, подивившись на Елізу з невеликим занепокоєнням.
– Ні, я звісно рада, але скоро останнє побачення, – Еліза вимовила це з невеликими ознаками суму.
– І що? – незрозуміла Лея, зблизивши брови в запитанні.
– Я трохи хвилююся, а якщо після нього все повернеться назад? Що тоді мені робити з цими почуттями, – додала Еліза.
– Еліза, ось скажи мені, – почала серйозно Лея.
– Що?
– Ти головою вдарилася? – пожартувала Лея, спробувавши відірвати подругу від її внутрішніх переживань.
– Та ні, а що таке? – здивувалася Еліза, але її голос був занепокоєнний.
– Тоді чому замість розумних думок, я чую дурні питання? – продовжувала Лея жартувати, намагаючись підняти настрій.
– Лея! – Еліза вже впізнавала в її словах спробу допомогти.
– А що таке? Чому ти взагалі про таке подумала? – Лея зупинилася і подивилася їй в очі, демонструючи своє розуміння і зацікавленість.
– Сама не знаю, – засмутилась Еліза, зберігаючи погляд на підлозі. – Я ж не винна, що переживаю, це природньо для такої ситуації. Хіба ні? – невпевнено продовжила дівчина, легко хитаючи плечима.
– Ну, можливо й так, – погодилась Лея, усміхнувшись. – Це так схоже на типову історію мало бюджетного фільму, який дивляться тільки схильні до драм жінки та дівчата, які полюбляють романтику, – пожартувала вона, піднімаючи брови.
– Ей! – Еліза легко штовхнула Лею, а потім не стримавшись почала сміятися.
– Ну, а якщо серйозно. То, я тебе розумію. Все-таки ти тільки недавно прийняла свої романтичні почуття до Яна, – відповіла Лея, зігнувши одне коліно і погладивши по плечу подругу в підтримку.
– Це так складно, – зітхнула Еліза.
– Звісно, що складно. Але ти впораєшся з цим. Ти завжди долала всі труднощі, – підбадьорила Лея, впіймавши її погляд.
– Я знаю, що ти права, – промовила Еліза, тепло усміхнувшись. – Це просто... якщо я тобі скажу, що я його покохала?

Лея на мить замислилась, а потім ніжно похитала головою.

– Я не можу відповісти за тебе, але я впевнена, що ти робиш те, що вірно для твого серця. І якщо це означає, що ти почуваєш щось серйозне до Яна, то це чудово.
– Дякую, Лея. Так добре, що ти поруч, – сказала Еліза, обіймаючи подругу.
– Все буде добре, ось побачиш, – Лея усміхнулася, і дві подруги залишилися обіймаючись в цій спекотній кімнаті, готові пройти через будь-які ситуації разом. – Ну, а тепер пішли візьмемо морозиво?
– Хахах, добре, пішли, – відповіла Еліза, обличчям розцвітаючи у широкій усмішці, яка починалась з її губ і закінчувалася веселим блиском в очах.

Дівчата, обережно роз'єднуючи обійми, піднялися на ноги та вийшли з кімнати, злегка розтягуючись від тривалого сидіння на підлозі. Їхні кроки здавалися легкими та радісними, передчуваючи ласощі, які чекали на них.

                                    ***

Еліза прокинулась рано, коли сонце ще тепло підсвічувало кімнату своїми промінцями. Літом вона прокидалася не раніше 11:00, але цього разу ця ранкова розкіш тривала недовго. Її очі відкрилися, коли годинник показував 9:00. Можливо, це було наслідком неспокійного сну або просто необхідність почати день на позитивній ноті.

Звісно, її подруга Лея завжди вважала, що прокидатися до 11:00 - це просто божевільна ідея. І сьогодні б вона обов'язково це підтвердила, вклавши голову в подушку глибше, коли б її розбудили. Але її сьогодні не було, оскільки вона залишилась ночувати у Сема, тому Еліза була задоволена тим, що їй не доведеться бачити її дратівливою.

Дівчина ще лежала в ліжку, зігнувши ліву ногу під собою, а правою рукою перебираючи своє волосся. Цей момент був рідкісним - звичайно її руки впевнено тягнулися до кнопки "сон", щоб знову заснути. Але не сьогодні.

Поступово, вона піднялася з ліжка і влаштувалася на підвіконні. Відкрите вікно пропускало легкий вітерець, а запахи квітів і трав розносились по всій кімнаті. Віддалені голоси птахів долинали до її вух, створюючи ніжний симфонічний акомпанемент ранкового спокою.

У її розумі були заплутані мотиви щодо ранкового пробудження. Можливо, це було попередження, що сьогодні не простий день, і станеться щось незрозуміле або жахливе. Не ясно.

Закривши вікно, Еліза повільно відчинила двері у ванну кімнату. Душ видавав гарячий пар, вкриваючи дзеркало тонким шаром вологості. Ще мить, і вона вже відчуває на собі струмок води, що спадав із душової головки. Ласкава спокуса променистої води розігрівала її шкіру, змиваючи залишки сну та пробуджуючи її повністю.

Звільнившись від обіймів душу, вона переодягалася у легкий одяг та почала готувати собі сніданок. Це було прості, але її улюблені страви; миска з вівсяною кашею, тости, покриті арахісовою пастою, та ароматний чорний чай з бергамотом. Її смакові рецептори заздалегідь вітали цю мелодію смаку.

Після сніданку, Еліза вирішила насолодитися спокоєм і взяла улюблену книгу. Обкладинка золотистого кольору м'яко розгорталася у її руках, розкриваючи чарівний світ сторінок, які чекали на свого читача. Серед пахощів літнього ранку та звуків природи, слова книги буквально оживали, запрошуючи її у світ фантазії. Та раптово її занурення у казковий світ було зірване легким стуком у двері.