Таміла Калас - Ректор , Таміла Калас

- Прошу сідай де зручно - Він відкладає письмо.

- Мені у вас ніде не зручно.

- Тоді постоїмо разом - Павлак підіймається з місця та підходить до мене, стає з ліва від у шеренгу - Як краще стояти? - Запитує випрямляючись струнко, - Так, чи так? - Нахиляється в притул до мого плеча.

- Послухайте, - Відступаю від нього та повністю повертаюся лицем - Яка вам до мене різниця, я хіба роблю щось протизаконно?

Павлак хватає мене за руку та ривком підтягує до себе дуже близько, аж я відхиляюся назад,однією рукою він обіймає мене за талію, а іншою долонею підставляє у мене між лопатками.

- То так мені можна робити?

- Перестаньте, відпустіть.

- Ось там - кивком голови показує на диван біля столу - де ти перший раз сиділа, я розкажу тобі всі твої права.

- А можна мене не торкалися, все що було помилка.

- Все що було? Напевно я спав, або був дуже п'яним, бо не пам'ятаю коли у нас щось було.

І чого він так по скаженому дивиться, Ректор бере стільця та відсуває від столу.

- Сідай - Ставши позаду спинки стиснувши на ній пальці.

Я не поспішаю сідати, ще його сказ на мене перейде.

- Сідай - повторює в друге і хмурить на мене лице.

Я таки сідаю як слухняна дівчинка, не знаю від коли я така чемна стала.
Мій Ректор важкою ходою іде до дверей і замикає, я то чую цей залізний скрип.
Повернувшись, він зупиняється серед кімнати, але не наближається ніби боїться. Напевно ми один одного боїмося по якійсь однаковій причині.

Через його штани не озброєним оком видно, або в кишені він носить дуже великий ліхтарик або це його член, хіба вони такі великі бувають?Удаю ніби я нічого не бачу, але мої очі самі зриваються до низу, на силу відводжу погляд.

- Треба поговорити, бо так більше тривати не може. Яка причина, що ти уникаєш мене?

- Нема ніяких причин.

Він підходить до столу і наливає собі води п'є, повертається на мене.

- Я тобі не подобаюся як викладач, може моя поведінка, чи ти просто ненавидиш мене?

- Ваша поведінка, я не хочу, щоб мене хтось цілував без дозволу.

- Напевно таке правило стосується тільки мене, інші цілують тебе як хочуть, де хочуть і коли захочуть.

Здається його член сам продере дірку у штанах, він вібрує.
Мені соромно, але нічого не можу зробити зі своїми очима, дивлюся на стояк мого Ректора, а він спостерігає за цим спокійно, тільки дихання надто глибоке.

- Відповідай! Твої заборони діють тільки на мене?

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно